Хустської
райдержадміністрації
Районний методичний
кабінет
учасника ІІ (обласного) туру
Всеукраїнського конкурсу
„Учитель року-2015”
у номінації
„Образотворче мистецтво”
Локотош Лесі Адальбертівни,
вчителя Вишківської
загальноосвітньої школи І-ІІІ
ступенів №1
З досвіду роботи вчителя образотворчого
мистецтва
Вишківської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №1
Локотош Лесі Адальбертівни
ЗМІСТ
1.
Методичний
паспорт учителя………………с.4
2.
Опис
досвіду………..с.6
3.
Додатки………………с.38
4.
Список
використаної літератури…………...с.60
5.
Фотоматеріали……...с.62
Ø 1971 року народження
Ø освіта вища
Ø
1994 році закінчила
Прикарпатський державний університет ім. В.Стефаника
Ø вчитель образотворчого мистецтва, креслення та
трудового навчання
Ø педагогічний стаж 25 роки
Ø курсова перепідготовка - 2012 рік
Ø попередня атестація у 2012 рік
Ø
кваліфікаційна категорія –
«спеціаліст І категорії»
ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО
Леонардо да Вінчі
ОПИС ДОСВІДУ
В умовах становлення незалежної Української держави одним
із головних завдань є відродження та
розбудова національної системи освіти. Завдання, що постають з Державної
національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), передбачають подальший
перспективний пошук шляхів розвитку школи, поліпшення підготовки молоді до
трудової діяльності з використанням сучасних досягнень психолого-педагогічних
наук, залучення учнів до вивчення декоративно-вжиткового мистецтва, створення
умов для включення його у трудову діяльність.
Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє
вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності,
культурного та духовного відродження українського
народу.
Серед стратегічних завдань реформування освіти в
Українській державі – виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до
народних традицій і звичаїв, державної і рідної мови, національних цінностей
українського народу та інших народів і націй. Не слід забувати також і про
виховання творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я,
забезпечення пріоритетності розвитку людини та відтворення і трансляцію
культури та духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків.
Національне
та естетичне виховання, які вважаються
компонентами освіти і охоплюють усі складові її системи, та художнє навчання учнів є
соціальними замовленнями нашої держави. Кінцевою метою навчання і
виховання є гармонійний розвиток особистості,
формування людини, яка б не була відірваною від національних джерел і змогла б
стати гідним членом суспільства, відчувати себе часткою нації. Тому соціальне
замовлення пред'являє особливі вимоги до підготовки школярів,
і одна з умов виконання цих вимог – творчість учителя. Реформування
освіти грунтується на використанні досвіду передових новітніх педагогічних технологій,
інновацій в праці вчителя.
Історичний досвід українського
народу має яскраве втілення в етнохудожніх цінностях, традиціях естетичного
освоєння навколишньої дійсності. Все це зобов’язує національну школу активно використовувати естетико-виховний
потенціал народного образотворчого мистецтва, навчати молоде покоління на
прикладі високих духовних традицій та цінностей, що своїм змістом, формою і
функціями відтворюють прекрасне у житті і мистецтві.
Засобами образотворчого мистецтва
формують морально-естетичні та вольові якості особистості – це працелюбність,
смак, активність, самостійність, толерантність тощо. Кожне заняття, урок
розглядаємо як явище культури. Загалом мистецькі дисципліни формують
універсальні якості людини. У концепції художньо-естетичного виховання учнів у
загальноосвітніх установах обґрунтовується
“ цілісна духовно світоглядна модель навчання, виховання і розвитку
особи учня засобами мистецтва ”. В
процесі сприйняття творів народного мистецтва та практичної художньої
діяльності формуємо в учнів особово-ціннісне ставлення до мистецтва, розвиваємо
загальні і спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулюємо творчий
потенціал особи, виховувати потребу в художньо-мистецькій самореалізації та
духовному самовдосконаленню.
Творчий успіх – це кропітка
праця. У процесі творчої праці пробуджується інтерес та потреби розвивати свої
творчі можливості. Все це формує естетичне середовище, культурну атмосферу
життя людини, створює гармоніюю.
Аналіз
теоретичних досліджень свідчить, що проблема виховання національної
самосвідомості учнів досліджувалася різними авторами. Так, у ряді наукових робіт відображено важливі аспекти означеної
проблеми: психологічні чинники генезису національної свідомості особистості (А. Березін), теоретико-методичні засади та педагогічні
умови формування національної самосвідомості (В. Борисов,
А. Фрідріх), засоби та умови виховання
національної самосвідомості учнів різного віку (Р. Береза, О. Білас,
Г. Гуменюк, І. Єгорова,
Р. Осипець, В. Чорнобай),
формування національної самосвідомості у творчій спадщині видатних українських
діячів культури та освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Н. Мещерякова). Проблемі
становлення національної самосвідомості та національного виховання сучасної
молоді в умовах розбудови української державності присвячені наукові
дослідження М. Боришевського, О. Вишневського, П. Ігнатенка, Н. Кузьменко, В. Постового, О. Сухомлинської та ін. Питання змісту виховання національної
самосвідомості викладені у працях Г. Ващенка, О. Докукіної, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, Д. Тхоржевського, П. Щербаня. Окремі
аспекти і напрями позашкільної освіти і
виховання, проблеми організації виховного процесу в позашкільних навчальних
закладах розкрито в роботах О. Биковської, В. Вербицького, Т. Гавлітіної, Л. Ковбасенко, О. Литовченко, В. Мачуського, Р. Науменко, В. Редіної. Розглядаючи фундаментальні положення психолого-педагогічної
науки, я спиралася на праці І. Беха, В. Рибалки, Г. Пустовіта, А. Сиротенка, Т. Сущенко. образу, що забезпечує формування творчої
особистості.
Працюючи над проблемним питанням
«Виховання в учнівської молоді шанобливого ставлення до
традицій, звичаїв та обрядів українського народу на уроках образотворчого
мистецтва» ставлю перед собою такі завдання:
·
забезпечити засвоєння дітьми знань з
історії українського народу, народних та родинних традицій, обрядів, звичаїв,
народного мистецтва;
·
ознайомлення з кращими зразками сучасної
культури, мистецтва;
·
допомогти кожній дитині реалізувати свої
здібності;
·
формувати вміння вчитися, застосовувати
набуті знання в подальшому житті;
·
створити умови для розвитку духовно
багатої , творчо мислячої особистості;
·
виховувати почуття прекрасного, розуміння народного
мистецтва та поваги до національної спадщини.
Підвищуючи
свій професіоналізм, керуюсь широким спектром сучасних інноваційних проектів,
ідей, напрямків, використовую найефективніші освітні технології, впроваджую
новітні педагогічні технології, які гарантують реалізацію творчих здібностей, розвивають логічне
мислення учнів та пізнавальні інтереси школярів.
У своїй роботі з учнями застосовую елементи
педагогічних технологій:
·
проблемного
навчання;
·
інтерактивних;
·
комп’ютерних;
·
ігрових.
Специфіка предмета
«Образотворче мистецтво» дозволяє широко використовувати інтерактивні
методи та нестандартні форми
організації уроку, які
дають змогу підвищити ефективність засвоєння
знань, поліпшити контроль
над виконанням завдань, викликати
у дітей інтерес до навчання.
Для
ефективного застосування інтерактивних методик на уроках образотворчого
мистецтва планую свою роботу, щоб:
·
дати учням
завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати
самостійні підготовчі завдання, поспостерігати за явищами природи
або довкілля;
·
на одному
занятті можна використовувати один, максимум — два інтерактивні методи, а не їх
калейдоскоп;
·
дуже важливо
провести спокійне глибоке
обговорення за підсумками
інтерактивної вправи;
·
визначити хронометраж,
ролі учасників, підготувати запитання й
можливі відповіді, виробити
критерії оцінки ефективності
заняття;
·
передбачити різноманітні
методи для привернення
уваги учнів, налаштування їх
на роботу, підтримання
дисципліни; цьому, зокрема, можуть
сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у
групах тощо.
На уроках
образотворчого мистецтва знайомлю учнів з видами декоративно-ужиткового
мистецтва. Ці види найбільше нас знайомлять з традиціями, звичаями та культурою
українського народу. До цих видів належать:
·
розпис
·
народне
малярство
·
витинанка
·
писанкарство
·
гончарство
·
вишивка
Так само велику роль приділяю
символам у
декоративно-ужитковому мистецтві:
·
геометричним
·
рослинним
·
християнським
·
символам сонця
·
тваринним
Починаючи
урок, маю на меті налаштувати учнів на вивчення тієї чи
іншої теми, тому
звертаюсь до життєвого
досвіду учнів, до знань,
набутих на попередніх
уроках. На етапі
актуалізації опорних знань використовую
такі методи як
«Ланцюжок», «Пінг-понг», і побудова асоціативного
куща, «Так—ні», використання
сигнальних карток.
«Так—Ні»
Розгляньмо застосування
гри «Так—ні» на
уроці з теми «Орнаментальна композиція»
(5-й кл. «Декоративно-ужиткове мистецтво»). Ховаю
зразок або фото виробу з декоративно-ужиткового
мистецтва і пропоную учням відгадати,
про що йтиме мова на уроці,
ставлю запитання, які
вимагають від учнів
тільки відповіді «так» чи «ні».
Учні
можуть ставити такі запитання:
·
Це твір декоративно-ужиткового
мистецтва (вишивка, писанка, кераміка...)?
·
Це об'ємний
виріб?
·
Це елемент
одягу?
Якщо знайдено
учнями відповіді, показую
класу зразок і оголошую
тему уроку. Цей
прийом може пов'язувати
розрізнені факти, систематизувати наявну
інформацію, сприяти зміцненню здобутих знань.
Асоціації.
Побудова «Асоціативного куща»
Цей
метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні пригадали та
сформулювали засвоєні раніше
знання з теми, запропонованої вчителем.
Дані відповіді у
формі коротких тез записуюю
на дошці навколо
розглянутого поняття чи
явища. Результатом є схема-опора, що актуалізує знання учнів
і готує їх до сприйняття нового матеріалу з даної теми.
Швидко перевірити
рівень засвоєння знань
учнями всього класу дозволяє використання
сигнальних карток. Цей метод можна
використовувати майже на всіх уроках з теми
декоративно-ужиткового мистецтва. Кожен
учень отримує картки двох видів для відповідей «так»
і «ні». Висловлюю свої твердження.
Якщо діти погоджуються
або не погоджуються з ним, то сигналізую відповідною
карткою. Таку систему також можна використовувати, коли
учням із двох
запропонованих відповідей
потрібно вибрати правильну.
Значно
підвищити рівень засвоєння
учнями навчальної інформації дозволяє
використання таких методів: робота в малих групах, метод проектів, «Експедиція»
(«Подорож»), «Мозкова атака», «Наукова конференція», «Прес-конференція», обмін
інформацією.
«Експедиція»
У 6-му класі на уроці з теми «Мистецтво
оформлення театральної вистави. Різдвяний вертеп» я використовую такий
метод, як «Експедиція» («Експедиція в часи
створення перших театрів»). Заздалегідь утворені учнівські групи отримують
маршрути експедиції та матеріали для опрацювання: фото театрів зображень,
матеріали енциклопедій
та підручників з мистецтва та історії, статті, карти місць розташування театр.
«Подорож»
Навчальний матеріал з теми
«Писанкарство» (5-й кл.)
учні сприйматимуть цікавіше, якщо його розглянути у формі подорожі по
рідному краю. Учні об'єднуються в групи, спільно опрацьовують один з аспектів
досліджуваної проблеми, готують виступи.
«Історики» повідомляють про час
та умови виникнення театрів.
«Народознавці» готують виступ про
види театрів
«Краєзнавці» розповідають
про вертепи різних регіонів
України.
«Мистецтвознавці» ознайомлюють із
героями вертепів
Оформлення опрацьованих
матеріалів може бути
виконане учнями у вигляді домашніх проектів, які об'єднуються в довідник
або брошуру «Різдвяний вертеп».
«Мозкова атака»
При застосуванні цього методу під
час опрацювання учнями теоретичної частини навчального матеріалу з декоративно-ужиткового
мистецтва спонукаю учнів до колективного дослідження, ставлячи запитання
(проблему для обговорення): чи одне й те саме — килимарство й
ткацтво?
Думки учнів та висунуті ними ідеї
записують на дошці.
Висунуті ідеї уточнюю й
доповнюю, разом з учнями
систематизую інформацію щодо
особливостей килимарства і ткацтва. Результати такого дослідження
«повертаю» учням у вигляді «спільно виробленої» схеми, якою учні користуються під час роботи над
ілюструванням літературного твору.
«Прес-конференція»
«Прес-конференція» —
це рольова імітаційна
гра. Для проведення уроку
у формі прес-конференції ділю
клас на групи «консультантів» (заздалегідь
підготовлених учнів) та
«репортерів» (учнів, які готують
питання з даної
теми з метою
отримання необхідної інформації).
Використати цей метод можна під
час пояснення питання композиції.
«Консультанти» опрацьовують матеріал: види орнаментальної композиції + приклади
декоративно-ужиткових творів..
Схема аналізу.
·
«Репортери» ставлять свої запитання з
метою отримання від «консультантів» якнайповнішої інформації.
·
«Репортери» в ході уроку складають
наукові статті, що розкривають питання композиції.
Завдання для
всіх учнів: створити
орнаментальні композиції з геометричних фігур (набори); робота в
парах.
Обмін інформацією
У формі обміну інформацією можна
провести фрагменти уроку або цілий урок. Особливістю є необхідність попередньої
самостійної підготовки учнів. За
1—2 тижні до
уроку учням даю
завдання попрацювати в бібліотеці; підібрати книги, в яких би в тій чи
іншій формі було висвітлено
тему уроку; продумати
і запропонувати план вивчення
даного питання на
уроці; відібрати матеріал
для свого виступу і
розрахувати його на
1—5 хв (за
вказівкою вчителя). Бажаючі
можуть підготувати екскурси в історію, дослідження, схеми, малюнки, таблиці,
карти місцевості, відомості про декоративно-ужиткове мистецтво. Для бажаючих
проводжу консультації. Даю також
інформацію з даної теми.. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в
якій дану тему розкрито найповніше.
Одне з головних завдань, які стоять перед мною, — добре організувати
обмін знаннями, які здобувають учні під час роботи зі «своїми»
книгами, подбати про дотримання
регламенту, виділити істотну,
актуальну і нову інформацію.
Результати такого
виду навчальної діяльності
можна представити у вигляді
«Дерева декоративно-ужиткових
мистецтв». Наприклад, на уроці,
присвяченому вивченню історичної
спадщини, «Дерево мистецтва»
матиме таку схему
(на дошці прикріплюю портрети майстрів, репродукції
виробів або фото матеріалів, з яких виконано виріб, карту).
Для того,
щоб дати змогу
учням висловити свої
думки та передати враження
від сприймання творів
декоративно-ужиткового мистецтва, використовую
такі методи: «Світська
розмова», «Мікрофон», «Ланцюжок».
«Світська розмова»
Учні в парах аналізують твір з
точки зору емоційно-смислового задуму
композиції, колориту, засобів
вираження, визначають
приналежність твору до
відповідного стилю, дають
характеристику епохи. Репліки
учні можуть починати словами:
«Вельмишановний, а знаєте Ви, що...». Якщо в учнів виникають труднощі
під час бесіди, то вчитель може запропонувати їм опорні фрази, записані на
дошці або на картках:
·
перед нами виріб виконаний з ...
·
які кольори використав майстер при
виготовленні ..
·
чітко виділено композиційний центр у ...
«Мікрофон»
На уроках, що містять такий вид
діяльності як сприйняття творів мистецтва,
ефективне використання методу
«Мікрофон». Такий спосіб вираження
своїх думок дає
кожному змогу сказати
щось швидко, визначити головне, виступати по черзі.
Вирішення завдання
перевірки та зміцнення
знань пов'язане з використанням таких методів: «Навчаючи
вчуся», «Акваріум», метод проектів, «Аукціон», «Образна структурна модель».
Контрольні уроки
мають теж
чималий спектр —
конкурси, змагання, багатоетапні естафети тощо.
«Навчаючи вчуся»
Метод використовую під час
узагальнення та закріплення вивченого та завершення роботи з
теми.
Мета: дати учням змогу взяти
участь у навчанні й передачі своїх знань
однокласникам. Використання цього
методу дає загальну картину понять
і фактів у
мистецтві, викликає певні
запитання й підвищує інтерес.
Порядок проведення:
·
підготовляю картки з фактами, що
стосуються теми, по одній на кожного учня;
·
роздаю по одній картці кожному;
·
упродовж кількох хвилин учні читають
інформацію на картці;
·
після того як учні прочитають
інформацію, пропоную їм ходити по
класу, ознайомлюючи зі
своєю інформацією інших однокласників;
·
учень
може одночасно розмовляти
тільки з однією
особою.
Завдання полягає в тому, щоб
поділитися своїм фактом і самому отримати певну інформацію від іншого учня:
·
після того як учні завершать цю вправу,
пропоную їм розповісти що-небудь із того, про
що вони дізналися від
інших. Відповіді можна записувати
на дошці.
Розглядаю застосування методу «Навчаючи
вчуся» на уроці з теми «Культурні та
національні традиції. Дизайн середовища. «Традиційне українське житло»» (7-й
кл.). Під час підготовки до
уроку допоможе наступна
інформація, оформлена у вигляді
карток.
Картки містять інформацію про вимоги до традиційного
українського житла, види розписів житла,
поєднання кольору.
Метод проектів
Застосування цього
методу розраховане на
розвиток уміння побачити проблему,
замислитися над нею,
знайти спосіб її розв'язання, застосовуючи набуті раніше
знання та навички.
Для уроків
образотворчого мистецтва рекомендую
творчі проекти. Наприклад, результатом роботи всіх учнів класу на уроках
з теми «декоративно-ужиткове мистецтво» в 5-7-мих класах може бути макет сучасного виробу, в якому кожна група
виконує макет виробу певного
виду декоративно-ужиткових мистецтв (житловий будинок,
дитячий садок, магазин, школа, кінотеатр тощо).
Учні в групі можуть розподілити
ролі так: відповідальний за проект, організатор, генератор ідей,
оформлювач результатів.
Етапи роботи над проектом:
Оголошення мною теми.
·
Постановка проблеми. Учні визначають,
які вироби виконують під час виготовлення проекту; встановлюють
характерні конструктив – стилістичні
особливості кожного виробу; пропонують варіанти
виконання завдання (з
допомогою вчителя).
·
Розподіл
завдань серед груп,
пошук інформації, визначення найкращого варіанту, встановлення
способів виконання проекту.
·
Робота над завданням: добір необхідних
матеріалів, ескіз, виготовлення виробу.
·
Попереднє обговорення отриманих
результатів в групах.
·
Захист (презентація проектів).
·
Колективне обговорення.
Висновки.
Метод імітації
На уроках з теми
декоративно-ужиткового мистецтва я використовую метод імітації, який допоможе
учням зрозуміти технологію виготовлення декоративно-ужиткових виробів. Цей
метод можна використовую до таких тем, наприклад:
·
6 клас:
v урок на тему «Український народний одяг» - даю учням силуетний
зразок одягу (спідниця, рубашка, кептарик, плахта …), учні повинні виконати імітацію
українського одягу;
v урок на тему «Побутовий жанр у народному мистецтві» -
виконують ескіз тарілки розписаний на тему народної пісні.
·
7 клас:
v Урок на тему: «Монументальне мистецтво. «Імітація вітража»» - готую
зразки для роботи: аркуш паперу із разком вітража, на зразок прикріплена
прозора плівка, яка імітує скло, на плівку наносять фарби відповідно орнаменту,
утворюючи кольорове рішення;
v Цей метод можна використати і на уроках з теми «Культурні та
національні традиції. Дизайн середовища. «Традиційне українське житло» та «Диво
рушника»»
Урок-конкурс
Конкурс —
вид ігрового методу,
що розкриває великі можливості для використання роботи з
групами. Кожна група прагне створити кращий зразок виконання одного й того ж
завдання.
Наприклад, на
уроці з теми «Лялька
– уособлення образу людини. Символіка українських народних ляльок» (6-й кл.)
поділяю учнів на групи, пропоную групам
однакові набори з матеріалів:
тканини та ниток.
Завдання:
·
виготовити ляльку-мотанку;
·
підготувати усний захист проекту.
Аналізую, роботи і визначаю
групу-переможницю.
Застосовую різні типи уроків.
·
Уроки ознайомлення з мистецькими творами
(Учні ознайомлюються з окремими видами
декоративно-ужиткового мистецтва іх техніками та матеріалами).
·
Уроки вивчення творчості майстрів
(Проводяться бесіди, лекції про
творчий шлях одного або кількох майстрів)
·
Уроки сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва
(Організовується сприймання, оцінка
та аналіз певного виробу або кількох виробів)
·
Уроки оволодіння образотворчою грамотою
(Заняття з композиції, оволодіння
різними техніками тощо)
·
Уроки створення самостійних творчих робіт
(Втілення задумів учнів)
·
Урок конструювання
·
Урок-дослідження (порівняння) .
(Наприклад, дослідити історію
виникнення певного виду декоративно-ужиткового мистецтва)
За
структурою
Сучасні уроки образотворчого
мистецтва здебільшого мають комбінований характер, дещо схожі між собою, але й
відрізняються відповідно до певної теми або типу.
Їх основні
компоненти такі:
·
Організація уваги учнів
(в разі сприймання – установка на сприйняття)
·
Розповідь або лекція
вчителя
·
Демонстрація наочних
засобів навчання (з паралельним коментарем, бесідою або обговоренням)
·
Інструктаж (вербальний
тобто словесний, або візуальний тобто демонстраційний)
·
Практична, творча або
оцінна діяльність учнів
·
Аналіз та оцінка
створених (або сприйнятих) художніх робіт
·
Звичайно, кожному
окремому уроку “відповідає” певний набір методів і методичних прийомів.
·
Порівняльний аналіз
·
Моделювання
·
Ігровий метод
·
Дискусія
·
Метод проблемних та
експериментальних ситуацій
·
Колективна творча
діяльність
У процесі своєї роботи я переконалася, що лише
вдале поєднання сучасних, педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого,
проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів
дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу
особистість учня.
Висновок.
Наші часи позначені небувалим
зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури,
до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та
культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної
гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.
Досягнення українського народу на
ниві культури загальновідомі. Разом із тим якщо розглядати національну культуру
як цілісну систему, слід брати до уваги надбання різних верств населення
протягом тривалого історичного шляху. Це і зразки культури інших народів, які
населяють Україну; це і досягнення вихідців з України, яких доля закинула
далеко за її межі, тощо.
Отже, кожен народ - це своєрідний,
створений тільки йому притаманними фарбами образ, і лише зберігаючи національну
неповторність, можна зробити гідний внесок у загальну скарбницю народів.
Коли ми знайомимося зі звичаями,
традиціями, народною творчістю,
повертаємось до історії, відроджуючи, пробуджуючи до життя національний дух нашого народу, його
прагнення до самовизначення.
Доки існує все це у народній
пам'яті, доти існує й сам народ.
До вашої уваги хочу
запропонувати розробки уроків з
використанням інтерактивних технологій
для кращого засвоєння матеріалу:
5 клас
v Петриківський
розпис. Історія його виникнення. Майстри петриківського розпису. Основні мазки
та елементи петриківського розпису.
6 клас
v Декоративно-прикладне
мистецтво. Орнамент.
7 клас
v Культурні
та національні традиції. Диво рушника.
УРОК
ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА
5 КЛАС
Тема уроку:
Петриківський розпис. Історія його виникнення.
Майстри петриківського розпису. Основні мазки та елементи петриківського
розпису.
Мета
уроку: поширити
поняття про декоративно-прикладне мистецтво, ознайомити з його видами;
розвивати інтерес до пізнання українського народного мистецтва, виховувати
естетичний смак.
Обладнання:
репродукції, оригінали та копії виробів
народних умільців; альбом, простий олівець, гумка, фломастери, вугіль, туш,
перо.
Тип
уроку:
комбінований
Хід
уроку
І. Організаційний момент
ІІ.
Актуалізація опорних знань
«Мікрофон»
·
Чому люди прикрашають своє житло?
·
Якими предметами це роблять?
·
Чи ці предмети зроблені своїми руками чи
руками близьких вам людей?
ІІІ.
Мотивація навчальної діяльності
Для того щоб відчути і зрозуміти
справжню цінність творів народного мистецтва, сьогодні отримаємо певні знання
про те, як народжуються ці твори.
IV. Повідомлення теми уроку
V.
Вивчення нового матеріалу
·
Слово вчителя
До його видів належать: вишивка,
розпис, килимарство, ткацтво, різьба, виготовлення виробів із скла, гончарство,
художня обробка металу, писанкарство, витинання, народний живопис (лубок),
лозоплетіння, флористика.
Визначальною рисою
декоративно-прикладного мистецтва є спадковість багатовікових традицій. Народні
майстри впродовж віків засвоювали секрети технічної майстерності,
формотворення, орнаментування, розвитку художніх образів, сюжетів.
Петриківський розпис – унікальний
вид розпису на деревині чи папері. Походить із козацького села Петриківка
Дніпропетровської області. Основу складають рослинні мотиви.
Орнаменти стінопису в окремих
місцевостях наближалися до орнаментів вишивок (особливо в розписах над
вікнами), килимів (особливо в розписах над підлогою), пічних кахлів (на печах),
але вони завжди були яскравішими, пишнішими.
Розписували хати пір’ям,
пензлями, рогозою, віхтям. Квіти й листки найчастіше малювали пальцем.
Малюнок створений для розпису
глека, смішно виглядатиме на тканині або меблях. Зображення в
декоративно-ужитковому мистецтві зазвичай роблять спрощеним, як кажуть
художники – стилізованими.
VІ. Закріплення вивченого матеріалу
У давні часи українці наділяли
природу божественною силою. Для того щоб захиститися від напасті, хвороби,
нечистої сили, вони зображували Дерево
Життя – дивовижний символ Усесвіту. У сучасних майстрів це дерево перетворилося
на прекрасний букет у маленькому горщику для квітів.
Учні виконують роботу під
керівництвом вчителя.
VIІ. Підсумок уроку
Рефлексія.
·
Що нового цей урок вніс
у ваше уявлення про писанку?
·
Що для себе ви взяли з
цього уроку?
·
Де в побуті ви можете
застосувати ці вміння та навики, які ви отримали на уроках?
VIІІ. Завдання
додому
Дати назву свої роботі
ІХ.
Мотивація оцінок за урок та виставлення оцінок у журнал та щоденники.
ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА
6 КЛАС
Тема
уроку: Декоративно-прикладне
мистецтво. Орнамент.
Мета
уроку: продовжити
знайомити із декоративно-прикладним мистецтвом; закріпити значення про
декоративну композицію, декор, декорування; закріпити розуміння понять:
«стилізація», «візерунок», «орнамент»; виховувати естетичне сприйняття
навколишнього світу, інтерес до прекрасного.
Обладнання:
оригінали,
копії, репродукції виробів декоративно-прикладного мистецтва, плакати із
зображенням різних видів та їх елементів; папір, графітовий олівець, пензлі,
фарби, палітра, склянка з водою, серветка.
Тип
уроку:
комбінований
Хід
уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь
Пропонується пригадати та
сформувати засвоєні раніше знання з теми «Декоративно-прикладне мистецтво».
Ховаю зразок
або фото виробу з декоративно-ужиткового мистецтва і пропоную учням відгадати, про що йтиме
мова на
уроці, ставлю запитання,
які вимагають від
учнів тільки відповіді «так» чи
«ні».
Учні
можуть ставити такі запитання:
·
Це твір декоративно-ужиткового
мистецтва (вишивка, писанка, кераміка...)?
·
Це об'ємний
виріб?
·
Це елемент
одягу?
ІІІ.
Повідомлення теми уроку
IV. Вивчення
нового матеріалу
·
Слово вчителя
Декоративне мистецтво було
започатковане на початку світової історії.
Назву це мистецтво отримало від
французького слова dekor, що означає – прикрашати.
Звісно, розпис на стінах не
тільки прикрашає інтер’єр, але й розповідає про добро та зло, радість та горе.
Декоративне мистецтво називають
ще ужитковим, тому що його твори є
невід’ємними від предметів, на які їх нанесено.
Для декорування різних предметів
використовують сюжетні зображення, малюнки-символи та
орнаменти.
Сюжетні
зображення –
це малюнок на поверхні предмета, що зображує певне явище, подію, певну людину
або річ.
Символічні
зображення – це
узагальнений образ, що відображує будь-яке поняття, ідею, явище.
Використовуючи малюнки-символи,
слід пам’ятати, що відображує будь-яке поняття, ідею, явище. Так, наприклад, у
культурі Сходу дракон – символ мужності, а в європейській культурі – руйнівна
непоборна сила.
Колір – один із важливих засобів
в орнаменті. Він тісно пов'язаний із композицією. Поєднання кольорів можуть
ритмічно повторюватися й чергуватися, як і елементи форми.
V. Закріплення
вивченого матеріалу
Декоративне мистецтво за своїм
походженням – мистецтво народне. Наші давні пращури створювали речі, знаходячи
для них найдоцільнішу форму, з покоління в покоління зберігали й донесли до нас
винайдену красу. Кожен витвір народного мистецтва відображає мудрість народу,
його характер, уклад життя.
1. Вибір
форми та розміру ескізу орнаменту.
2.
Визначення
геометричного центра та осі симетрії.
3. Композиційне
розташування елементів орнаменту.
4. Лінійний
малюнок орнаменту.
5. Виконання
ескізу в кольорі.
6. Перевірка
і доробка ескізу.
VI. Підсумок уроку
Рефлексія.
- Що нового цей урок вніс у ваше уявлення
про орнамент?
- Що
для себе ви взяли з цього уроку?
Де
в побуті ви можете застосувати ці вміння та навики, які ви отримали на уроках?
VIІ. Завдання додому
Скласти розповідь про вид
декоративно-ужитковий мистецтва – вишивка.
VIІІ. Мотивація
оцінок за урок та виставлення оцінок у журнал та щоденники.
ОБРАЗОТВОРЧОГО
МИСТЕЦТВА
7 КЛАС
Тема: Культурні
та національні традиції. Диво рушника.
Тема
уроку: Культурні та національні традиції. Диво
рушника.
Мета
уроку: ознайомити
із видами декоративно-прикладного мистецтва;
надати початкові відомості про вишивання як різновид народного мистецтва;
розглянути засоби виразності вишивки різних регіонів України; розвивати навички
та вміння працювати графічними матеріалами; виховувати почуття прекрасного,
розуміння народного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.
Обладнання:
матеріали
для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи; репродукції
графічних робіт; 2 аркуші формати А4, простий та кольорові олівці, фломастери.
Тип
уроку:
урок дослідження
Хід
уроку
І. Організаційна частина
ІІ.
Мотивація навчальної діяльності
Ø Витинанка
– техніка художньої обробки паперу, повсті, сукна, шкіри за допомогою ножиць
або ножа.
Ø Писанкарство
– розпис мініатюрним орнаментом курячих яєць.
Ø Народне
малярство – картини, що виконувались безіменними художниками митцями-самоуками.
Ø Килимарство
– виготовлення килимів, гобеленів та паласів з відповідної пряжі на
спеціальному верстаті.
Ø Флористика
– технологія викладання зображувальної композиції за допомогою засушених
квітів, трав, рослин та кори дерев.
Ø Лозоплетіння
– вид декоративно-прикладного мистецтва на означення процесу виготовлення
виробів з природних матеріалів (лоза, рогоза, ситник, стебла соломи, обгортки
качанів кукурудзи).
Ø Гончарство
– виготовлення виробів з випаленої глини, що мають пористу структуру й покриті
прозорою глазуррю або ангобом.
Ø Різьблення
– спосіб художньої обробки дерева, кістки, каменю та інших матеріалів, коли з
цілого куска матеріалу спеціальними ріжучими інструментами виконують
скульптурні фігури, або на рівній пласкій поверхні вирізають будь-яке зображення,
орнамент тощо.
Ø Ковальство
– стародавня техніка виготовлення виробів, зокрема художніх, з металу – шляхом
нагрівання та розм’якшування заготовленої деталі з подальшим наданням їй
відповідної форми та фактури.
Ø Гутництво
– виготовлення художніх виробів із скла.
Ø Ткацтво
– у декоративно-прикладному мистецтві ручне або машинне виготовлення тканини на
ткацькому верстаті.
Ø Розпис –
сюжетно-тематичні, часто й декоративні, орнаментальні композиції, виконані
фарбами безпосередньо на поверхні стіни, стелі, склепіння, стовпа або на любій
твердій поверхні або виробах.
Ø Вишивка
IІІ. Повідомлення
теми уроку
IV. Вивчення
нового матеріалу
·
Слово вчителя
Вишивка – найпоширеніший вид
декоративно-прикладного мистецтва, у якому орнамент і зображення виконуються
вручну або за допомогою вишивальної машини на тканинах, шкірі лляними,
вовняними, шовковими нитками.
·
Учень 1.
Одним із найпоширеніших та
найрозповсюдженіших видів декоративно-прикладного мистецтва є вишивка. Перші
згадки про вишивку належать до доби палеоліту (Мізин на Чернігівщині).
Відомо, що ХІ ст.. княжна Анна,
сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирських
школах. Тут вчили вишивати, гаптувати золотими та срібними нитками.
ХVI- ХVIІ ст.. на теренах України – у києві,
Чернігові, Кроці, Львові – створювалися цехи в яких виготовлялися вишивки.
До другої половини ХІХ ст.. кожна
дівчина та жінка повинна була вміти ткати, вибілювати й вишивати рушники,
скатерті, одяг.
Нині вишивкою займаються майже на
всій території України. Виготовляється вона переважено в домашніх умовах у
техніці хрестиком, гладдю. Основна її функція – оздоблення одягу й виробів для
дизайну житла (рушники, скатерті тощо).
Учень 2.
Нема на мапі України міста і села
, де не знають про вишивку.
Географія вишивки різноманітна.
·
На вишивках різних регіонів ми
можемо побачити багатство кольорів та технік нашої вишивки:
ü Львівські майстри використовують червоний,
синій, білий, зелений, жовтий кольори
ü На Волині основним кольором був червоний, який
доповнювався чорним, синім або зеленим.
ü На Київщині основним кольором також був
червоний, доповнювався чорним та жовтим.
ü На Полтавщині вишивали охристо-золотими,
блакитними, темно-синіми, зеленуватими кольорами.
ü На Буковині при виготовленні вишивки
використовували білий, червоний, жовтий синього кольорів.
ü На
Закарпатті переважно кольори чорний, червоний, синій, жовтий, зелений кольори.
·
Учень 3.
Як відгомін сивої давнини в
орн6аментах вишивок залишилися знаки-символи. Створюючи орнамент, народні
вишивальниці весь час зверталися до природи, творчо осмислювали предмети і
явища, їх барвистий колорит і прагнули все це відтворити у вишивці. У цих
роботах не було жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала своє значення. Ромби,
хрестики, кружальця, складені візерунки, - все було прагненням людини закласти
добро, обійти лихо.
Через просту, а водночас
геніальну систему знаків розкривається ставлення українців до таких
філософських категорій, як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть,
осмислення місця та покликання.
·
Учень 4.
На вишивках узори виконують
різними техніками:
ü Одні
техніки утворюють малюнок на полотні рельєфними стібками (хрести, лиштва та
ін..)
ü Інші
техніки вишивки надають тканині легкості, прозорості (мережки, вирізування,
виколювання тощо).
В Україні існує понад 100 технік
– від простих до дуже складних.
V. Закріплення вивченого матеріалу
·
Слово вчителя
Я
візьму той рушник, простелю наче долю,
В
тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І
на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І
дитинство, й розлука, і вірна любов.
Дуже важливе значення має рушник
в українській сім’ї:
ü Без
рушника, як без пісні, не обходиться народження дитини.
ü За
давніми повір’ями, він оберігає оселю від нещастя, злого ока, заздрощів.
ü По всій Україні поширений звичай накривати
рушником хліб на столі, ним накривали й діжу, після випікання, ставлячи її під
образами на покутті.
ü Рушниками
перев’язують кумів та гостей.
ü Стають
молоді на вишиваний рушник, коли вінчаються у церкві.
ü З
вишитим рушником та хлібом на ньому зустрічають молодих біля дому.
ü Як
наречена стала жінкою – її голову перев’язують вишиваним рушником або хусткою.
ü Коли
ховали покійника, його опускали разом з труною в яму на вишиваних рушниках.
Рушник супроводжує людину від дня
її народження аж до її смерті.
Рушники зберігаються як сімейна
пам’ятка і переходить від бабусі до онуки.
VІ. Практична робота
Тепер ми виконаємо творчу роботу
«Ескіз вишиваного рушника».
Етапи
виконання роботи
1. Приготувати
два альбомні аркуші, склеєні по вертикалі.
2. Використовуючи
фарби або кольорові олівці, прикрасити рушник орнаментом, відступивши 5-6 см
від краю. Пам’ятайте про те, що елементи орнаменту створюються з обох сторін.
3. Краї
рушника розрізати, імітуючи бахрому
VІІ. Підсумок уроку
- Про який вид декоративно-прикладного мистецтва
йшла мова на сьогоднішньому уроці?
- Скільки символів налічує декоративно-прикладне
мистецтво?
- Про який саме оберіг говорилося на уроці?
VІІІ. Мотивація оцінок за урок та виставлення оцінок у журнал та
щоденники.
МИСТЕЦЬКА ГРА
«ЩО? ДЕ ? КОЛИ?»
ДЛЯ
9-11 КЛАСІВ
Мета: закріпити
знання з образотворчого мистецтва та художньої культури
Обладнання: завдання,
ручки, папір для відповідей, мікрофон та комп’ютер
І. Організаційна
частина. Визначення капітана команд
ІІ. Відкриття гри
·
І-й тур
1. І
насиченість кольору, і відтінок мовлення, відстань між нотами. (тон)
2. Опис
зовнішності персонажу твору. (портрет)
3. Гробниця
фараона. (піраміда)
4. Живописний
витвір дуже малого розміру. (мініатюра)
5. Загальна
назва фаянсу і порцеляни. (фарфор)
6. Робочий
інструмент у живописі, виготовлений із знежиреного волосся або вовни. (пензлик)
7. Пластинка
для змішування фарб з отвором по середині.
(палітра)
·
ІІ-й тур
1. Штучно
створена обстановка на сцені театру, яка зображує те місце, де відбувається
дія.
(дизайн)
2. Поняття
для позначення особливостей мистецтва тієї чи іншої країни, художника,
композитора, особливих сполучень одягу. (стидь)
3. Як
називається величезний амфітеатр у формі овальної чаші, побудований у 75-80
роках до нашої ери для гладіаторських боїв та видовищ, який вміщує близько 50
тис. глядачів, і який вважається древніми римлянами одним із семи чудес
світу? (Колізей)
4. Як
називається зразок римської архітектури, храм усіх богів, побудований у Римі.
Діаметр купола – 43 м, висота – 43 м, купол являє собою на півсферу, у центрі
якої – отвір, через який проникає потік світла, який освітлює весь зал. (Пантеон)
5. Кожний
школяр користується цим предметом щодня, говорячи російською мовою, ми все-таки
вимовляємо це слово по-тюркськи. А в перекладі з тюркської мови це означає
«чорний камінь». (олівець)
6. Це
французьке слово може бути буквально перекладене як «зразок твору». Так у
середньовічних цехах іменувався виріб, який необхідно було виготовити для
одержання звання майстра. Що потрібно було зробити для одержання звання? (шедевр)
7. Римський
архітектор Вітрувій у своєму творі «Десять книг про архітектуру» визначив
вимоги, що висуваються до споруд. Ці три складові стали на багато століть
головною умовою створення споруд. Які ці вимоги? (міцність, користь, краса)
·
ІІІ-й
тур
Знайти закодоване слово за
допомогою ключа
Сучасний вид мистецтва, який
базується на оздобленні речей, предметів побуту, архітектури … (дизайн)
а
|
б
|
в
|
г
|
д
|
ж
|
з
|
к
|
и
|
і
|
ї
|
л
|
ь
|
м
|
н
|
у
|
е
|
є
|
ю
|
т
|
с
|
ч
|
ф
|
ц
|
й
|
Х
|
б
|
в
|
г
|
Х
|
ж
|
Х
|
к
|
Х
|
і
|
ї
|
л
|
ь
|
м
|
Х
|
у
|
е
|
є
|
ю
|
т
|
с
|
ч
|
ф
|
ц
|
Х
|
ІV. Визначення
переможців
V. Нагородження
VІ. Підсумок
Список використаної літератури
1. Божко Л.Н.,ПоляковаГ.А. Методика
викладання образотворчого
мистецтва в школі. 5-7 кл. – К. : Скорпіон., 2004.
2.
Волкотруб І.Т.
Основи художнього конструювання. —
К.: Вища школа, 1988.
3.
Гребенюк Г.Є. Основи
композиції та рисунок. —К.: Техніка, 1997
4.
Гусаров Е.Н.
Современные педагогические технологии.- М.: Академия, 2005.
5.
Даниленко В.Я. Основи
дизайну.— К., 1996.
6.
Державний стандарт
загальної середньої освіти
галузі «Художня культура» //
Мистецтво і освіта. — 1997.— № 3.— С. 2-10
7.
Завуч. Освіта.—№ 32
(146), листопад 2002 р.
8.
Костенко Т.В.
Композиція. Методичні матеріали.— Харків, 1997.
9.
Лещенко М.П.
Зарубіжні технології підготовки
вчителів до естетичного
виховання.— 2-е вид., доп.— К.: Гротеск, 1996.- 92 с.
10.
Неменский Б.М.
Мудрость красоты: О
проблеме эстетического
воспитания» Книга для учителя— М.: Просвещение, 1981.
11.
Основи викладання
мистецьких дисциплін: Навчальний
посібник /за заг. редакцією О.П.Рудницької.— К.: АПН України. 2000.- 184
с.
12.
Современное декоративное
искусство. Очерки истории.-М.: Искусство, 1984.
Сомов
Ю.С. Композиция в технике.— М., 1987.
13.
Энциклопедический
словарь юного художника.— М.: Педагогика, 1983.
14.
Наволокова Н.П.
Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Х.:Основа, 2010
15.
Ворожейкіна О.М.100
цікавих ідей для проведення уроку.-Х.: Основа, 2011
16.
Вердіна С.В. Секрети
педагогічної майстерності. – Х.: Основа, 2008
17.
Туріщева Л.В.
Нетрадиційні уроки. – Х.: Торсінг плюс, 2008
18.
Освітні технології:
Навчально – методичний посібник. – К.: А.С.К.,2002
19.
Нові технології
навчання: науково –
методичний збірник, В.35 –
К.: Н.М.Ц.,2003
Немає коментарів:
Дописати коментар