ПОКОН   РОДУ: 

ЯК ВИХОВАТИ СПРАВЖНЮ ЛЮДИНУ?

«Виховання справжньої людини є одухотворення красою людського духу — настільки глибоке одухотворення, що маленька людина замислюється: хто я? Для чого я живу на світі?» 

Завдяки Сухомлинському на сьогодні ми маємо цілу скарбницю корисних порад для батьків про те, як саме формувати в дитині такі якості Справжньої Людини, як чуйність, щедрість, доброту, уважність, мужність, совісність. І однією з головних умов для розкриття хороших якостей дитини є уважність до її внутрішнього світу. Тобто чуйність самого батька, вміння вгадувати і відчувати, що відбувається в душі дитини, вміння передбачати те, до чого може призвести та чи інша реакція дитини. Сухомлинський закликає нас бути гранично уважними до дрібниць.

Про людинолюбство Сухомлинський говорив наступне: «По-справжньому любити людину можна лише тоді, коли бажання, що виникає в душі, осяяне світлом хорошої, чистої, піднесеної, шляхетної думки». Як бачимо, думка тут — ключове слово. Тож дуже важливо, щоб думки були високоморальними, світлими, творчими. 

Нехай кожного дня в нашій голові проносяться тисячі думок, і хай не всі вони високоморальні, і породжені нашим духовним початком. Людині, як і тварині, притаманний інстинктивний спосіб мислення, який породжує думки тваринного характеру, що несуть в собі егоїзм та будь-які його прояви. Але нам під силу не приділяти увагу цим думкам. І Олександр Васильович яскраво це усвідомлював. З цього приводу він пише: «Воля — це сила, здатна дисциплінувати думки, почуття, бажання і пориви. З ранніх років людині слід бути володарем свого розуму і волі». Тут же Сухомлинський наводить цитату Некрасова: «Воля і праця людини дивні дива творять». 

Формування в дитини волі, а саме вміння віддавати чіткі переваги думкам творчим, збагаченим ідеями загального блага, думкам про інших людей, про справи для них, думкам про відповідальність — це передова мета батьків. Простіше кажучи, це мета — навчити дітей слухати свою совість.

• Не можна ледарювати, коли всі інші працюють: ганебно байдикувати, розважатися, коли ти добре знаєш про це — старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.
• Не можна сміятися над старістю і старими людьми — це величезне блюзнірство. У світі є три речі, з яких не можна сміятися, — патріотизм, справжня любов до жінки, старість.
• Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі старими людьми: не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші.
• Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе нема якоїсь речі: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.
• Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, — кращого шматочка на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі: думка про право на якусь свою винятковість — це отрута твоєї душі.
• Не можна робити того, що осуджують старші, — кожний свій вчинок розглядай з погляду старших; особливо неприпустимі настирливість, намагання виставляти на показ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть побути наодинці з собою.
• Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї нема нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам/сама, твоє слово, твоя посмішка, твоя присутність — буває, єдина радість її буття; чим ближчий кінець людського буття — тим гостріше переживає горе своєї самотності.
• Не можна збиратися в дорогу, не спитавшись дозволу і поради в старших, не попрощавшись з ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги, не побажавши їм щасливо залишатися.
• Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; люди вигадали стіл не тільки для того, аби ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.
• Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особлива літня людина, тим більше, жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а попрощавшись, побажати здоров’я.
• Поважати можна того, хто заслуговує на повагу; провідним вогником може стати лише той, хто осяює шлях.

Джерело: Сухомлинський В.О. "Вибрані твори"

5 клас Урок №18 КОЛІРНИЙ СПЕКТР

5 клас

Урок №18

                        КОЛІРНИЙ СПЕКТР

Мета:

•          навчальна: актуалізувати знання учнів про колір як головний засіб живопису; ознайомити з впливом кольору на людину, кольоровим спектром, поняттями «колірний тон», «насиченість кольору», «світлота»;

•          розвивальна: розвивати кольоросприйняття; розвивати вміння розрізняти кольори за їх світлотою, тоном, насиченістю;

•          виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва.

Оснащення: прості олівці, гумки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу (альбоми), ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; репродукції картин (П. Сезанн «Натюрморт», Ф. де ла Гір «Астрономічні прилади», М. да Караваджо «Кошик з фруктами», К. Моне «Натюрморт з порцеляною, динею та фруктами»); схеми («Спектральне (колірне) коло» та ін.).

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•   Які кольори вам подобаються найбільше?

•   Що таке колір? Чи знаєте ви, що таке спектр?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель.

Віддавна людство прагнуло вивчати властивості кольору, його природу та вплив різних кольорів на людину. Так виникла наука кольорознавство, яка увібрала знання про колір з різних наук — фізики, психології, медицини, математики і, звісно, образотворчого мистецтва.

Різнобарвність навколишнього світу ми бачимо завдяки зору та світлу. Але ви, мабуть, не замислювалися над тим, що світло впливає на те, яким ми сприймаємо колір освітлених предметів. Сонячне світло зазвичай називають білим світлом, яке падає на предмет та відбивається від нього, створюючи світло, що відбите. Необхідно запам'ятати, що колір непрозорого предмета визначається його відбитим світлом (рис. 1).

Усі предмети та об'єкти нашої планети не тільки поглинають пряме світло, а й відбивають його. Усі предмети впливають один на одний завдяки світлу, яке відбивають. Це важливо знати кожному художникові! Уперше висловив думку щодо складу білого світла англійський фізик Ісаак Ньютон. Він провів досліди та довів: якщо на шляху сонячного проміння поставити скляну призму — з неї вийде пучок різних кольорів, який має назву спектр (рис. 2).

Кольори у спектрі розташовані у певній послідовності — червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.

Уважно придивіться до спектра. Що ви бачите? Основні та похідні, теплі та холодні кольори (актуалізація знань із початкових класів).

Усі кольори, що є у спектрі, називають хроматичними.

Вивчаючи властивості кольорів, російський учений Михайло Васильович Ломоносов з'ясував, що поміж значної кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), яких не можна дістати змішуванням інших кольорів. Ці кольори називають основними. Змішуючи основні кольори, дістають інші. Так, змішуючи червоний і синій кольори, дістають фіолетовий, змішуючи червоний і жовтий — оранжевий, а жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними (похідними). Кольори, які у спектрі розташовані навпроти, є контрастними кольорами. Так контрастним до жовтого є фіолетовий колір, до червоного — зелений, а до синього — оранжевий. (Запис до словничків.)

Кожний хроматичний колір має такі властивості: кольоровий тон, світло-ту, насиченість кольору. Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений та ін. У природі є багато кольорових тонів. Світлота хроматичного кольору залежить від його здатності відбивати світлові промені. Два предмети одного кольорового тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їх світ-лотою (світло-червоний, темно-червоний). Для кожного хроматичного кольору (червоного, синього, зеленого та ін.) завжди можна дібрати ахроматичний (сірий) колір, рівнозначний йому за світлотою. Під час змішування тієї самої кількості зеленої фарби з різними кількостями сірої фарби дістанемо суміші зеленувато-сірого кольору однакової світлості. Проте усі вони відрізнятимуться одна від одної та від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю. (Запис до словничків.)

З уроків образотворчого мистецтва у початкових класах ви пам'ятаєте, що є теплі та холодні кольори. 

♦ Які кольори ми називаємо теплими? холодними?

Сьогодні, використовуючи набуті знання про колір, ви створите власні натюрморти в теплій або холодній кольоровій гамі.

Фізкультхвилинка

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Зображення натюрморту у теплій або холодній гамі (можливий варіант роботи: клас об'єднується у дві групи — одна працює над натюрмортом у теплій гамі, друга — у холодній)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке спектрі Які кольори його утворюють?

♦   Хто першим розклав сонячний промінь на сім кольорів спектра?

♦   Що ми називаємо кольоровим тоном, світлотою та насиченістю кольору?

7. ЗАВЕРШЕННЯ УРОКУ. 

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести гуаше-ві або акварельні фарби, прості олівці, гумки, пензлі, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.

ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

К. Моне «Натюрморт з порцеляною, динею та фруктами»);

М. да Караваджо «Кошик з фруктами»,

П. Сезанн «Натюрморт»,

Ф. де ла Гір «Астрономічні прилади»

Цікаво знати. Шедеври світового мистецтва

Боніто, Джузеппе

Джузеппе Боніто (1707-1789)

Італійський живописець, майстер неаполітанської школи. Навчався у Ф. Солимени в Accademia Solimenesca, як називалася створена ним приватна академія в Неаполі. Солимена був визнаним майстром, придворним живописцем монарха Королівства обох Сицилій Карлоса III. Але й Боніто незабаром став відігравати значну роль при дворі іспанських Бурбонів, виконував замовлення представників баварського та російської дворів.

З 1755 очолював створену Карлосом III Академію мистецтв у Неаполі, був членом римської Академії Св. Луки, керував діяльністю килимовій мануфактури в Неаполі.

Сучасники завжди відзначали особливий колорит життя Півдня Італії, де панували бідність і злидні. На їх фоні особливо контрастно виглядала розкіш королівського двору Бурбонів, знатних кавалерів і повна достатку життя бюргерів - людей нового стану, зайнятих комерцією. Побут останніх почав відображати у своїх полотнах Боніто, випробувавши під час недовгої роботи в Римі вплив живопису голландських італьяніст. Він зображував прийоми гостей, маскаради (Карнавал, Москва, Держ. Музей образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна), концерти, побутові сценки (Обморок, Розподіл вишень, обидві - Барі, Художній музей), наділяв персонажів гострої характерністю. Боніто був відомий і як творець вівтарних образів, таких, як Освячення храму Соломона в церкві Санта Клара або Милосердя в церкві Монте ді П'єта в Неаполі.

Від Ф. Солимени він успадкував захоплення передачею складних ракурсів фігур, динамічний мазок. Створений ним тип алегоричних зображень (Музика, Живопис, Поезія, 1763, приватне зібрання) відповідав інтелектуальному духу століття Просвітництва. Це була абсолютно нова, світська інтерпретація алегорії, представленої у вигляді портретного зображення з елементами побутової живопису. Члени родин в цих картинах об'єднані яким-небудь заняттям (музикуванням, читанням, живописом), що втілює один з видів мистецтва.

Боніто працював також у жанрі портрета, створював декорації до спектаклів (Дон Кіхот). Дж. Боніто відіграв значну роль у просуванні італійського живопису століття Просвітництва до веризму XIX сторіччя.

«Жанрова сцена з масками» Середина 18 століття 

Неаполь. Національна галерея Каподимонте

«Турецьке посольство при неаполітанському дворі» 

1741. Мадрид, Прадо