На просторі між ріками Тереблею,
Боржавою й Тисою первісне бойківське вбрання стало підставою притаманного
Закарпаттю одягу з його особливими прикметами.
Жіноче вбрання
закарпаття
Зачіска й убір голови
У свято дівчата заплітали волосся, починаючи над вухами, у дві коси, а
низько на потилиці сплітали в одну. Місце сплетення покривали широкою узористою
стрічкою; у коси вплітали вузькі стрічки „пантлики” або кольорові шнурки, що
закінчувались пучками кульок із різнокольорової волічки.
На знак дівування носили вінки з барвінку, прикрашені живими або
волічковими квітами. Вінок мав твердий спід із лубка, був обведений темним
матеріалом та прикрашений намистинами. Його носили високо на маківці, а ззаду
він мав підвищення з барвінку й квіток у формі чуба. Над вухами, окремо від
вінка, чіпляли малі віночки з намистин і квітів. Таку прикрасу пізніше вбирала
тільки молода на весілля.
В негоду дівчата покривали голову яскравочервоною або зеленою хусткою —
„платиною”.
Молодиці збирали волосся на тім’ї, міцно скріплювали шпильками, а тоді
покривали чепцем із чорного шовку. В деяких околицях чепець робили самі з
вишитого різнокольоровими квітами квадратного кусника шовку, підшитого полотном. Він був зібраний до обводу
голови і збирки над чолом творили піднятий кут, званий „кутком”. Ззаду до краю
чепця чіпляли вузькі кольорові стрічки, що спадали на потилицю. У більшості сіл
носили чепці, куповані у містечках на базарі.
У перехідну пору року чи взимку покривали голову купованою хусткою темного
кольору.
Намисто
При шиї надівали силянки — „партки” або „сплетеники”, себто нанизані на
кінському волосі узорами дрібні намистини, а нижче — кілька разків дрібних
скляних кораликів.
Сорочка
Святкові і буденні сорочки шили з конопляного полотна. Кроїли їх „до
уставки” з 3-5 полотнищ. Верх станка збирали на міцну нитку й викінчували
обшивкою. Особливістю сорочки був розріз ззаду. Зібрані рукави викінчували
вузьким вишитим манжетом (зарукавником) або т. зв. „фодрою”, яка на кінці мала
кольорову обвідку, а на зап’ястку — вишивку.
Прикрашали сорочки різно:
1. „Пазуха” — на переді сорочки витканий або вишитий вузький узір. Якщо
вишитий, то його прикріпляли стібком „зубцями” до збирок сорочки; узір
підбирали до вишивки на рукаві. Розріз сорочки ззаду.
2. „Рамовання” — на густих збирках спереду сорочки вишиті різнокольорові
лінії в квадраті.
3. „Вузька уставка” — вишивка вгорі рукавів. Нижче посередині ромбовидний
мотив. Вузький бічний узір обводить рукави з обох боків аж до манжет.
4. „Заспульниця” — майже уся поверхня рукавів від уставки до ліктя покрита
густим вишиттям у квадраті, обведенім зубцями.
Ці чотири різновиди притаманні різним частинам описаного простору.
Поясний одяг Спідниця (плат)
Плат шили з трьох або й чотирьох пілок фабричного ма- теріялу. Молоді
дівчата вибирали матерію яскравих кольорів у дрібні квітчасті узори, молодиці
— спокійніших відтінків, а старші жінки — чорну. Плат був густо наморщений;
угорі замість пояса мав широку тверду обшивку. В деяких околицях його
прикрашали стрічками, пришитими на висоті колін. Ззаду плат не сходиться й у
тому місці видко густі збирки сорочки.
Пояс
Його ткали з кольорової вовни. Пояс обіймав стан двічі; дівчата зав’язували
його спереду, а молодиці ззаду.
Безрукавка
Безрукавка поширена тут скрізь; подекуди
вона з того ж самого матеріалу, що й плат. На півночі безрукавку кроїли
вільнішу зтемносинього або чорного сукна. На півдні носили безрукавку тільки
дівчата; була пошита з однокольорового або квітчастого матеріалу; поли і пройми
обведені кольоровими стрічками; довжина
— до стану.
Взуття
До роботи жінки носили шкіряні постоли.
Ноги обвивали онучами, поверх них натягали шкарпетки з білої вовни. Постоли
прив’язували до ноги тонкими ремінцями („строк”) або грубими вовняними шнурами
(„волоки”). До церкви і в гостину взували чоботи з твердими халявами. Останнім
часом носили ще й міські черевики („боканчі”) і пів- черевики („топанки”).
Верхній одяг
Гуня або петек — це давній одяг (зразок
закарпатської свити). Шили його з білого, сірого або чорного доморобного сукна,
витканого так, що лицева сторона покрита довгим пишним ворсом. Крій
неприталений, довжина — до колін або й нижче; рукави дуже довгі, звисають нижче
колін.
Уйош (мадярська назва) — куртка з
купованого сукна. Скроєна з одного полотнища, перегнутого удвоє, мала стоячий
комір і манжети відмінного кольору; сягала до стану.
Чоловіче вбрання
закарпаття
Убір голови
Волосся у старших чоловіків сягало шиї,
молодші підстригалися коротше. Повстяні чорні капелюхи з малою головкою та
невеликими крисами купували на ярмарку й носили увесь рік. У господарів вони
обвиті стрічкою, а в парубків прикрашені квітами на шпильках. Узимку одягали
,,клебаню” з сірого смушку, а в мороз — високу мохнату „кучму”.
Сорочка
Сорочку шили з конопляного полотна.
Святкову прикрашали на грудях від коміра аж до стану стовпчиками, вишитими
настилом білими нитками. Близько до пазухи був вузенький хрестиковий узір.
Виложистий неширокий комір і манжети вишиті білими нитками; застібали комір
двома червоними або синіми ґудзичками.
Штани (ногавиці)
Штани шили з домашнього комбінованого
сукна (основа льняна, уток вовняний). Крій їхній подібний до бойківських,
тільки вужчі внизу. Єдина прикраса — вузенька чорна або темносиня смуга,
вставлена у шви з обох боків. Вгорі викінчені вузьким поясом із полотна, крізь
який протягнений очкур.
Ремінь
Широкий шкіряний пояс на дві або три
пряжки був прикрашений карбованим узором, мав сховки на гроші й тютюн. Молоді
хлопці носили вужчий ремінь.
Взуття
Головне взуття це постоли — „ходаки”.
Ногу вгортали аж під коліно у довгу смугу полотна — „платянку”. Тоді взували
постіл і „волоками”, протягненими крізь петлі, прив’язували його до ноги та
кілька разів обв’язували ногу навколо щиколотки. Пізніш чоловіки носили
шнуровані черевики „боканчі”.
Верхній одяг
Вуйош (уйош) — одяг на холодну пору
року, пошитий з тієї ж самої доморобної тканини, що й штани, а пізніш із
фабричної.
На комірі, кишенях і манжетах був
прикрашений смугою чорного або темносинього оксамиту.
Вуйош шили однаково для чоловіків і
жінок. Чоловічий мав ззаду „драґун” — поперечну кольорову смугу вище стану з
оксамиту. Жіночий не мав горішньої кишені; над нижньою кишенею й манжетами мав
прикрасу — оксамитну ключку.
Кожух — вбрання з овечого хутра носили в
північній частині взимку. Шили його з 4-5 овечих шкір. Найбільшу шкіру складали
впоперек удвоє, вирізували отвір на шию, розрізували поли, вирізували пройми
для рукавів. Ззаду в стані вшивали одну або дві приморщені шкіри. Шви
прикрашали червоною волічкою.
