5 клас № 14 ІЛЮСТРАЦІЇ

5 клас

№ 14

ІЛЮСТРАЦІЇ

Мета:

·          навчальна: ознайомити учнів із ілюстрацією, роботою художників-ілюстраторів, головними засобами виразності в ілюстраціях;

·          розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням ілюстрацій, аналізувати їх; активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;

·          виховна: виховувати дбайливе ставлення та любов до книги, повагу до роботи ху-дожника-ілюстратора.

Оснащення: прості олівці, гумки, фломастери або гелеві (кулькові) ручки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; ілюстрації до літературних творів (Г. Якутовича до творів «Фата морга-на» М. Коцюбинського, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, «Захар Беркут» І. Франка, «Повість про Ігорів похід», «Слово минулих літ»; Є. Гагринської до творів для дітей «Ліза та її сни», «Матильда», В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена, «Казок Туманного Альбіону», П. Коневка до п'єси «Сон літньої ночі» В. Шекспіра).

Тип уроку: комбінований урок

ХІД УРОКУ

1.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

2.      АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

·          Чи розглянули ви вдома ілюстрації у ваших улюблених книжках? Чим вони вам подобаються?

·          Хто є автором цих ілюстрацій?

·          Про що розповідають ілюстрації?

·          Чи завжди головні герої літературного твору на ілюстраціях виглядають так, як ви їх уявляли під час читання?

3.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. На попередньому уроці ми вивчали особливості структури нашої доброї знайомої — книги. Сьогодні наше знайомство триватиме. Я розповім вам про книжкову ілюстрацію, її історію та художників, які вкладають душу у свої роботи, щоб нам було цікаво гортати сторінки улюблених книжок.

4.      ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Давайте ще раз пригадаємо, що ж таке ілюстрація.

Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті та ін. з метою полегшення для читача візуалізації змісту.

У свою чергу, книжкова ілюстрація — елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи змогу читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту та форми. (Запис до словничків.)

Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту.

Дуже давно, на початку зародження книговиробництва, рукописи ілюстрували мініатюрами, намальованими художниками.

Після винаходу книгодрукування та ксилографії ілюстрація стала здебільшого складовою графіки. Найперші ксилографії з'явилися у Китаї у VI— VII століттях.

Європейська ксилографія, що зародилася у XVI столітті, спочатку була пов'язана з мистецтвом мініатюри.

Митці вирізували ранні ілюстрації на одній дошці з текстом.

Сьогодні ілюстрації до книг і журналів колекціонують, на виставках і в мистецьких галереях можна побачити окремі стенди з книжковими ілюстраціями.

Дуже цікавими є ілюстрації Пауля Коневки до «Сна літньої ночі» (1868) Ві-льяма Шекспіра. Вони дуже графічні та лаконічні, адже виконані у силуетному зображенні.

Одним із видатних українських художників-ілюстраторів є Георгій Вячеславович Якутович, відомий своїми майстерними ілюстраціями до творів українських та зарубіжних поетів і письменників (зокрема, «Фата морга -на» Михайла Михайловича Коцюбинського, «Ярослав Мудрий» Івана Антоновича Кочерги, «Захар Беркут» Івана Яковича Франка, «Повість про Ігорів похід», «Слово минулих літ» та багато інших).

Сучасна ілюстрація також є дуже цікавою. Одним із сучасних художників-ілюстраторів є Владислав Едвардович Єрко — переможець престижних художніх та книжкових виставок. Загальне визнання отримали його чорно-білі ілюстрації до книг Пауло Коельо та кольорові ілюстрації до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена. ♦ Як же створюється це диво — ілюстрація?

Часто ілюстрації створюють завдяки співпраці письменника та художника. Для ілюстрації обирають епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремих фрагментів літературного твору. Ілюстрації іноді займають цілу сторінку або її частину.

Для створення ілюстрацій існує багато технік, зокрема авторських. Найпоширенішими з-поміж них є акварель, гуаш та кольорові олівці. Ілюстрування не має обмежень: художник обирає зручну для себе форму та улюблену ним техніку виконання. Сьогодні в ілюструванні також застосовують комп'ютерну графіку.

Сьогодні ви перетворитеся на художників-ілюстраторів і створите власні ілюстрації до літературного твору.

Фізкультхвилинка

5.      САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант №1. Створення ілюстрацій до запропонованого літературного твору (колективна робота)

Варіант №2. Продовження завдання попереднього уроку: створення ілюстрації до книжки за улюбленим літературним твором (індивідуальна робота)

6.      АКУТАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

·          Що таке ілюстрація?

·          Як ви вважаєте, чому дитячі книжки завжди яскраво проілюстровані, а книжки для дорослих часто виходять друком без ілюстрацій?

·          Які ілюстрації вам подобаються більше — однокольорові чи багатокольорові?

·          Назвіть відомих художників-ілюстраторів.

7.      ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1.    Підбиття підсумків

2.    Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести кольорові олівці, гумки, фломастери, фарби, пензлі, аркуші паперу.

3.    Завершення уроку

Кодекси (українські стародруки)

«Ярослав Мудрий» І. Кочерги 

Брати Лімбург. Червень. Мініатюра з Пишного часослова герцога Жана Беррійського

Євангеліст Лука. Мініатюра з Євангелія ХІІІ ст.

Кодекси (українські стародруки)

Сувій

«Повість про Ігорів похід»,

Г. Якутовича до творів «Фата морга-на» М. Коцюбинського

«Повість про Ігорів похід»,

«Повість про Ігорів похід»,

«Ярослав Мудрий» І. Кочерги

«Захар Беркут» І. Франка

«Повість про Ігорів похід»

«Слово минулих літ»

«Слово минулих літ»

В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена

В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена

В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена

В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена

«Захар Беркут» І. Франка

Цікаво знати.

АЖУРНІ ФІРАНКИ ТА ФІРАНКИ-ВИТИНАНКИ

«Немов відтворення серпанку,
З паперу вирізані всі,
Ось перед нами витинанки —
Зразки чудової краси.
Легкі, прозорі, мов пушинки,
Цілком нагадують вони
Серветки, зірочки, сніжинки —
Казковий витвір давнини»
(І.Дубинський)

Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нас, походять з Прикарпаття і Західного Поділля. Вирізані паперові узорні фіранки-витинанки завішували на покуттях, на вікнах, мисникових поличках, над вікнами, дверима та ін.

Українські народні паперові фіранки-витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками свої оселі. Витинанки були невід'ємною частиною українського побуту. По ній можна було читати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які свята. Вікна були прикрашені паперовими занавісками, майстерно вирізаними господинею будинку.

Фіранки використовували ажурні та білі. З вулиці така фіранка виглядає як контраст білого і чорного. Гра контрастних кольорів не дасть погляду проникнути всередину. Тому що білий колір — світловідбиваючий, а чорний — світлопоглинаючий.

У 60-70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, витяті ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району. Вирізані ножем фіранки С.А.Чайківської з цього ж села вражають ритміко-пластичним ладом композиції і лаконічним декором («зірочки», «кружальця», «ромбики»). Ажурні фіранки Г.Скрипки і Ф.Левчук з Улашківців Чортківського району мали дзеркальну одноосьову структуру.

«Як у хаті витинанка, той добро стоїть на ганку».

Великі розміри фіранок давали можливість застосовувати різні способи розміщення мотивів, добиватись чіткої організації ритму, симетрії, загальної узгодженості. В інтер'єрі лемківської хати, побудованої в 1880 році, експонуються цікаві фіранки на кожну поличку мисника. Видовжене горизонтальне паперове поле поділене вертикальними стрічками з рядів ромбиків на п'ять прямокутників. У них розміщені домінуючі мотиви — шестипелюсткові розетки-звізди. Обабіч — ромби, цяточки, кружальця. Стрічкова композиція з ряду розеток внизу обрамлена своєрідною каймою — двома горизонтально розміщеними смугами дрібних ромбів. Звисаючий край витинанки — заокруглені зубці із скісними нарізами. Продумане масштабне співвідношення величини ромбів, розміщених в різних напрямках стрічкового узору на всій площині витинанок, посилює враження мерехтливості ажурного візерунка.

Важливо, що саме у лемківських хатах зустрічаються витинанки-фіранки, витинанки у вигляді рушників, у формі прямокутника, скісного ромба, круга-розетки.

Цікаві за композицією узорів фіранки були поширені в м.Кросно та його околицях. Виділяються завіси-витинанки, розміщені на покутті хат. Вони прямокутної форми. Краї — півкруги, посічені зубчиками. На центральній площі — стрічкова система розміщення мотивів. В одному ряді витяті круглясті квіти, а в нижньому — ряд прямокутників. Орнаментальні мотиви вирізані ножем. Чіткі геометричні лінії кожного мотиву добре проглядаються здалеку завдяки наріжному глибинному простору. Такого типу фіранки-рушники були поширені в кінці XIX ст. в околицях села Климівка. Своєрідними розетково-круговими композиціями виділяються витинанки Кроснянського повіту.

Джерело:

ibud.ua
vytynanka.at.ua
carpathians.eu
ukrvytynanka.com.ua

5 клас № 12 ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КНИГА

5 клас

№ 12

ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КНИГА

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів зі складовими книги, історичними витоками створення книг, головними засобами виразності в них, роботою художників-ілюстраторів;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати складові книги, насолоджуватися книжковими ілюстраціями, аналізувати їх; активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;

•   виховна: виховувати дбайливе ставлення до книги, повагу до праці художників-ілюстраторів, охайність під час роботи.

Оснащення: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; зразки книг із різним оформленням.

Тип уроку: комбінований урок

ХІД УРОКУ

1.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

2.      АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Чи любите ви читати книжки? Які саме?

•   Чи доводилося вам бачити стародавні книжки? Де їх можна побачити?

•   Чи замислювалися ви над тим, з чого складається книга? Як вона народжується? Скільки людей докладають своїх зусиль, щоб книга потрапила на стіл кожного з вас, щоб вона вам сподобалася?

3.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Українська книжкова графіка бере свій початок з глибини століть. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI—XII ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Про особливості створення книги та її складові ми поговоримо сьогодні на уроці.

4.      ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. На світанку писемності людина використовувала для письма те, що мала попідруч: камінь, дерево або глиняні плитки.

Книга (від церковнослов. лист, грамота) — видання, що складається зі зшитого й обрізного з трьох боків книжкового блоку, який спеціально обробляють, із палітурною кришкою, у яку вставляється цей книжковий блок, і форзаца, що скріплює блок із палітурною кришкою. (Запис до словничків.)

Учитель розповідає про історичні витоки створення книг, особливості та етапи розвитку книгодрукування, головні засоби виразності книги, специфіку роботи художників-ілюстраторів над книгою.

Найважливішою подією в історії книги стало винайдення книгодрукування в Європі у XV столітті, що стало можливим після винаходу Йоганном Ґутенбер-ґом пристрою для виливання металевого шрифту в матрицях. Форма складається з металевих літер, відбитки з яких отримували за допомогою ручного друкарського верстата (преса). З початком книгодрукування книги почали випускати, на превеликий жаль, у спрощеному оформленні. Для обкладинки почали застосовувати картон, який обклеювали шкірою, а згодом — тканиною і папером; виникли великі майстерні з виготовлення книг. З чого ж складається сучасна книга? Кожна книга зібрана з трьох основних частин, що мають відповідне призначення.

Під час розповіді вчителя та переглядання наочності учні занотовують визначення до словничків.

Книжковий блок складається з віддрукованих паперових аркушів, що складені в зошити.

Обкладинка — важлива складова книги, що є покриттям книжкового блоку, виготовлена з паперу, відмінного від того, на якому друкують сторінки книги. Обкладинка має виконувати скріплювальну, захисну, художню, інформаційну функції.

Палітурна кришка оберігає книгу від пошкоджень і є елементом художнього оформлення. Захищає палітурку від пошкоджень і забруднень також суперобкладинка (кришка з паперу чи прозорої плівки, що кріпиться на палітурній кришці завдяки клапанам).

Розглянемо решту частин книги докладніше.

Форзац (нім. Vorsatz) — однозгинний аркуш паперу, скріплений із першим й останнім зошитами блоку та призначений для з'єднання блоку з палітуркою.

Фронтиспис (франц. frontispisi) — ілюстрація, розташована перед титульним аркушем книги на лівій сторінці.

Титульний аркуш, титул (лат. titulus — напис, заголовок) — одна з перших сторінок книги, що передує тексту твору.

Шмуцтитул (від нім. Schmutztitel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де вміщено заголовок частини, розділу чи глави книги, а інколи — окремих творів, що складають збірку.

Заставка — невелика орнаментальна або образотворча (інколи сюжетна) композиція (завширшки як набірна смуга), що виділяє та прикрашає початок певного розділу як рукописної, так і друкованої книги.

Буквиця — збільшена заголовна літера розділу тексту.

Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору з метою полегшення для читача візуалізації змісту. До винаходу книгодрукування рукописні книги художники ілюстрували вручну.

Кінцівка — графічна прикраса, завершальний компонент літературного твору або його частини.

Ось ми й дізналися про складові наших улюблених книжок.

Фізкультхвилинка

5.      САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант №1. Створення книжки-розгортки на тему «Дванадцять місяців» (колективна робота)

Варіант №2. Створення книжки за відомим літературним твором, ураховуючи всі її складові — обкладинку, форзац, фронтиспис, титул, шмуцтитул, заставку, ілюстрації, кінцівку (робота в групах) Примітка. Кожен учасник групи створює одну зі складових майбутньої книги.

Варіант №3. Створення обкладинки до книжки за улюбленим літературним твором (індивідуальна робота)

6.      АКУТАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

·          Для чого книжковий блок поміщають в обкладинку?

·          Що таке заставка? Яку інформацію вона має містити?

·          Що таке титул, або титульний аркуші

7.      ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1.    Підбиття підсумків

2.    Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома ілюстрації до улюблених книжок, звернути увагу на прізвища художників-ілюстраторів; принести фломастери або гелеві (кулькові) ручки, альбоми, гуашеві або акварельні фарби.

3.    Завершення уроку

Цікаво знати. Шедеври світового мистецтва

Бенедетто ді Биндо (1380-1417)

Його ім’я в перше появиться в сієнських документах в 1409 році. В яких повідомляється про виплату Бенедетто ді Биндо грошей за роботу в сієнському Домському соборі. Там в 1411–1412 роках Бенедетто ді Біндо спільно з групою художників створив фрески в трьох капелах сакристія.

В 1415-1416 роках Беденетто працював в церкві Сан Доменіков в Перудже, де написал фрески в капеллі святих Катерини і Петра Мученика.

Творчість Бенедетто ді Біндо протікала в руслі призначеному Сімоні Мартіні. Спеціалісти вважають, що він був учнем Паоло ді Джованни Феї. В ранніх його творах відчувається наслідування  Тадео Ди Бартоло йому приписується фреска «Вознесіння Марії» в церкві Сан Ніколо дель Карміне в сієні, а також декілька станкових творів, які зберігаються в різних музеях.

24-25 ГРУДНЯ РІЗДВО БОЖИЧА КОЛЯДИ. СВЯТВЕЧІР

На Святий вечір уся родина і уся худоба мусять бути вдома, бо хто не буде — блукатиме цілий рік. До приходу Сонця-Коляди господарю треба встигнути в час сонячного сходу відчинити брами в клуні, сінешні двері, повідчиняти хліви, комори, стайні, обори та ворота на дорогу.

Разом з Колядою сходять по сонячному промінні на землю Бог урожаю Спас та Бог господарства Велес. Цієї чарівної пори прийдуть до хати й перебуватимуть у снопі-Дідуху аж до Щедрого вечора добрі духи-душі Дідів-Прадідів, опікуни нив та родин, тому на Святу вечерю і для них ставлять порожні миски так кладуть до них ложки. Те ж роблять для відсутніх живих. Усіх їх вітають люди, тварини, рослини, поля і ріки, ліси і гори — вся земля! Та особливо люди чекають на прихід Бога Коляди, провісника долі на весь наступний рік. Це він, Коляда-Сонце, мусить освітити й освятити усе господарство, увесь двір, усю землю.

У час "сходу" господиня повинна встигнути вийняти в печі узвар та кутю й поставити на лавки. Тоді ж виймає з печі книші, книшики, калачі та пісні пиріжки.

Кличем до початку Святої вечері є перша вечірня Зоря. Хто першим у родині побачить Різдвяну зірку, той буде щасливим цілий рік. Натхнені зоряним благословенням, усі вже викупані, причепурені, готові до врочистої події. У хаті чисто прибрано й помито, стіл святково застелений. На столі укладено тонкий шар сіна. Поверх першої скатертини, що для добрих духів, господиня стелить другу — для людей. У чотирьох кутках столу під скатертину господиня обов'язково кладе часник, промовляючи замовляння для очищення оселі.

Господар з господинею запрошують до господи найповажніших гостей:

"Пресвятеє Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні, йдіть до нас на Святу Вечерю — кутю їсти!"

Перший гостенько — ясне Соненько

Другий гостенько — ясний Місяченько,

Третій гостенько — дрібний Дощенько —

Сам милий Господь Бог.

Небесній тріаді господар облаштовує найпочесніше місце в хаті — покуття. Сонце завжди приходить в ризах, повних світла й тепла. Місяць опікується закоханими, тому дівчата звертаються до нього за допомогою, коли хочуть принадити до себе хлопців. Закликають до столу і нищівні сили. Мороза кличуть у вікно:

"Морозе, іди до нас вечерять, та не морозь ні телят, ні ягнят, ні гусей, ні курей". Швидко повечерявши, зараз хапають макогін, б'ють ним у святий стіл у своїй або сусідній хаті і проганяють Мороза:

"Іди, Морозе, на своє місце, щоб не був ти тут, повечерявши".

Господар кличе у двері чи вікно й інших гостей:

"Буйний вітре, палаючі Промені, люта Буре, лихе й зле — йдіть кутю їсти!"

Проказавши тричі, додає:

"Кличу вас! Не йдете, то не йдіть і на жито, пшеницю та всяку пашницю."

Поруч у кутку, ще до сходу сонця, ставлять і снопик жита — Дідух — та кладуть біля нього різні залізні речі, щоби захистити дім від злих сил. Ще з прадавніх часів зберігся звичай, коли господар ховався під час вечері за сніп і питався рідних:

— Чи бачите мене, діти?

Ті хором відповідали:

— Не бачимо!

На це господар відповідав:

— Дай Боже, щоб і другого року не видно було світу за стіжками, за копами та снопами!

У стайнях, оборах, хлівах, клуні, щоб ніяка нечисть не вступила у двір, до худобки та до людей, господар чаклував чарівним зіллям, сипав усюди в господарстві мак-видюк. Стелячи сіно чи солому, господар іржав конем, мукав коровою, бекав вівцею, щоб велася худоба, а в хаті на лавах затикав усі дірки — щоб так роти позатикало ворогам.

Біля снопа-Дідуха ставиться кутя. Кутя — їжа богів, їжа сонця праведного, святих та добрих душ покійників. Книші — теж хліб духів, хоча усе це споживається всіма: і богами, і духами, і людьми. Під час Святвечора п'ється вар, а зерно для куті береться зі снопа-Дідуха, щоб таким чином уся родина причастилася разом зі своїми предками. Біля снопа-Дідуха господиня кладе ще калач з дванадцятьма ріжками. Число дванадцять — божественне, тому на Святий вечір у печі розпалюють живий вогонь з дванадцяти полін, заготовлених дванадцять днів наперед. По всіх хатах цієї ночі горять свічки. Гасити свічку на Святий вечір не можна. Світильник на покуті освітлює дванадцять священних страв — жертовну трапезу на честь бога Коляди: кутю з медом, голубці, вареники, узвар, картоплю з товченим часником, ячмінну кашу, пироги з маком, варену кукурудзу та варені боби. Дванадцятиріжковий калач, як і дванадцять страв, — то все пам'ять про дванадцять священних ночей творіння Всесвіту; їх ставлять тому, що протягом року ясен-місяць оббігає землю дванадцять разів.

У день під Різдво постять, а тому на Святій вечері не повинно бути страв з животини. Єдине, що має бути на столі, — плоди та овочі, квіти і зерна, мед і питво, настояне на травах. У цей Святвечір усе живе повинно радіти златоликому новонародженому. Бог Коляда споглядає, щоб скрізь був повний порядок, бо це він разом з Богами урожаю і багатства піклується про ще більший урожай, а тому жодна худібка в цей вечір не повинна відчути бодай найменшої кривди. На Святвечір усю худібку господар повинен пригостити "святою вечерею" та благословити її хлібом. Опівночі на Різдво корови розмовляють між собою і скаржаться на господаря, якщо він зле їх доглядає. На честь породин сонця Коляди, Всебог поблагословив худобу раз на рік говорити, і почувши її скаргу, може покарати несумлінного.

Лише після всього цього, пильно причинивши двері, бо до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати, господиня накладає в миски страви. Після обов'язкової молитви до Богів і до світу Божого запрошуються на цю вечерю душі Дідів-Прадідів, і всі мовчки починають їсти святвечірні страви. На Святій вечері не можна ні розмовляти, ні вставати води напитися — інакше хотітиметься пити усі жнива. Після вечері діти починають колядувати, а мати дає їм за це гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки на честь Бога Коляди. Потім мати і батько виряджають дітей рознести трохи куті та інші дарунки до своїх родичів та близьких. Увечері приходять колядники й колядують надворі під вікнами, а в хаті бажають господарям щастя й здоров'я, "повні кошари й великі отари, телички й овечки, зеленого винця й красного молодця".

Світло, яке щороку врочисто дарує людям Коляда-Сонце, — то життєтворяща, всеперемагаюча могутня велич Бога, що й досі кличе з найвіддаленіших часів на Святу Вечерю, де двері для всіх відчинені, де столи для всіх прибрані, — вечеряти!

Джерело:

В.Войтович "Міфи та легенди давньої України"

yazichniku.ru