Цікаво знати.

АЖУРНІ ФІРАНКИ ТА ФІРАНКИ-ВИТИНАНКИ

«Немов відтворення серпанку,
З паперу вирізані всі,
Ось перед нами витинанки —
Зразки чудової краси.
Легкі, прозорі, мов пушинки,
Цілком нагадують вони
Серветки, зірочки, сніжинки —
Казковий витвір давнини»
(І.Дубинський)

Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нас, походять з Прикарпаття і Західного Поділля. Вирізані паперові узорні фіранки-витинанки завішували на покуттях, на вікнах, мисникових поличках, над вікнами, дверима та ін.

Українські народні паперові фіранки-витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками свої оселі. Витинанки були невід'ємною частиною українського побуту. По ній можна було читати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які свята. Вікна були прикрашені паперовими занавісками, майстерно вирізаними господинею будинку.

Фіранки використовували ажурні та білі. З вулиці така фіранка виглядає як контраст білого і чорного. Гра контрастних кольорів не дасть погляду проникнути всередину. Тому що білий колір — світловідбиваючий, а чорний — світлопоглинаючий.

У 60-70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, витяті ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району. Вирізані ножем фіранки С.А.Чайківської з цього ж села вражають ритміко-пластичним ладом композиції і лаконічним декором («зірочки», «кружальця», «ромбики»). Ажурні фіранки Г.Скрипки і Ф.Левчук з Улашківців Чортківського району мали дзеркальну одноосьову структуру.

«Як у хаті витинанка, той добро стоїть на ганку».

Великі розміри фіранок давали можливість застосовувати різні способи розміщення мотивів, добиватись чіткої організації ритму, симетрії, загальної узгодженості. В інтер'єрі лемківської хати, побудованої в 1880 році, експонуються цікаві фіранки на кожну поличку мисника. Видовжене горизонтальне паперове поле поділене вертикальними стрічками з рядів ромбиків на п'ять прямокутників. У них розміщені домінуючі мотиви — шестипелюсткові розетки-звізди. Обабіч — ромби, цяточки, кружальця. Стрічкова композиція з ряду розеток внизу обрамлена своєрідною каймою — двома горизонтально розміщеними смугами дрібних ромбів. Звисаючий край витинанки — заокруглені зубці із скісними нарізами. Продумане масштабне співвідношення величини ромбів, розміщених в різних напрямках стрічкового узору на всій площині витинанок, посилює враження мерехтливості ажурного візерунка.

Важливо, що саме у лемківських хатах зустрічаються витинанки-фіранки, витинанки у вигляді рушників, у формі прямокутника, скісного ромба, круга-розетки.

Цікаві за композицією узорів фіранки були поширені в м.Кросно та його околицях. Виділяються завіси-витинанки, розміщені на покутті хат. Вони прямокутної форми. Краї — півкруги, посічені зубчиками. На центральній площі — стрічкова система розміщення мотивів. В одному ряді витяті круглясті квіти, а в нижньому — ряд прямокутників. Орнаментальні мотиви вирізані ножем. Чіткі геометричні лінії кожного мотиву добре проглядаються здалеку завдяки наріжному глибинному простору. Такого типу фіранки-рушники були поширені в кінці XIX ст. в околицях села Климівка. Своєрідними розетково-круговими композиціями виділяються витинанки Кроснянського повіту.

Джерело:

ibud.ua
vytynanka.at.ua
carpathians.eu
ukrvytynanka.com.ua

5 клас № 12 ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КНИГА

5 клас

№ 12

ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КНИГА

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів зі складовими книги, історичними витоками створення книг, головними засобами виразності в них, роботою художників-ілюстраторів;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати складові книги, насолоджуватися книжковими ілюстраціями, аналізувати їх; активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;

•   виховна: виховувати дбайливе ставлення до книги, повагу до праці художників-ілюстраторів, охайність під час роботи.

Оснащення: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; зразки книг із різним оформленням.

Тип уроку: комбінований урок

ХІД УРОКУ

1.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

2.      АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Чи любите ви читати книжки? Які саме?

•   Чи доводилося вам бачити стародавні книжки? Де їх можна побачити?

•   Чи замислювалися ви над тим, з чого складається книга? Як вона народжується? Скільки людей докладають своїх зусиль, щоб книга потрапила на стіл кожного з вас, щоб вона вам сподобалася?

3.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Українська книжкова графіка бере свій початок з глибини століть. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI—XII ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Про особливості створення книги та її складові ми поговоримо сьогодні на уроці.

4.      ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. На світанку писемності людина використовувала для письма те, що мала попідруч: камінь, дерево або глиняні плитки.

Книга (від церковнослов. лист, грамота) — видання, що складається зі зшитого й обрізного з трьох боків книжкового блоку, який спеціально обробляють, із палітурною кришкою, у яку вставляється цей книжковий блок, і форзаца, що скріплює блок із палітурною кришкою. (Запис до словничків.)

Учитель розповідає про історичні витоки створення книг, особливості та етапи розвитку книгодрукування, головні засоби виразності книги, специфіку роботи художників-ілюстраторів над книгою.

Найважливішою подією в історії книги стало винайдення книгодрукування в Європі у XV столітті, що стало можливим після винаходу Йоганном Ґутенбер-ґом пристрою для виливання металевого шрифту в матрицях. Форма складається з металевих літер, відбитки з яких отримували за допомогою ручного друкарського верстата (преса). З початком книгодрукування книги почали випускати, на превеликий жаль, у спрощеному оформленні. Для обкладинки почали застосовувати картон, який обклеювали шкірою, а згодом — тканиною і папером; виникли великі майстерні з виготовлення книг. З чого ж складається сучасна книга? Кожна книга зібрана з трьох основних частин, що мають відповідне призначення.

Під час розповіді вчителя та переглядання наочності учні занотовують визначення до словничків.

Книжковий блок складається з віддрукованих паперових аркушів, що складені в зошити.

Обкладинка — важлива складова книги, що є покриттям книжкового блоку, виготовлена з паперу, відмінного від того, на якому друкують сторінки книги. Обкладинка має виконувати скріплювальну, захисну, художню, інформаційну функції.

Палітурна кришка оберігає книгу від пошкоджень і є елементом художнього оформлення. Захищає палітурку від пошкоджень і забруднень також суперобкладинка (кришка з паперу чи прозорої плівки, що кріпиться на палітурній кришці завдяки клапанам).

Розглянемо решту частин книги докладніше.

Форзац (нім. Vorsatz) — однозгинний аркуш паперу, скріплений із першим й останнім зошитами блоку та призначений для з'єднання блоку з палітуркою.

Фронтиспис (франц. frontispisi) — ілюстрація, розташована перед титульним аркушем книги на лівій сторінці.

Титульний аркуш, титул (лат. titulus — напис, заголовок) — одна з перших сторінок книги, що передує тексту твору.

Шмуцтитул (від нім. Schmutztitel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де вміщено заголовок частини, розділу чи глави книги, а інколи — окремих творів, що складають збірку.

Заставка — невелика орнаментальна або образотворча (інколи сюжетна) композиція (завширшки як набірна смуга), що виділяє та прикрашає початок певного розділу як рукописної, так і друкованої книги.

Буквиця — збільшена заголовна літера розділу тексту.

Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору з метою полегшення для читача візуалізації змісту. До винаходу книгодрукування рукописні книги художники ілюстрували вручну.

Кінцівка — графічна прикраса, завершальний компонент літературного твору або його частини.

Ось ми й дізналися про складові наших улюблених книжок.

Фізкультхвилинка

5.      САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант №1. Створення книжки-розгортки на тему «Дванадцять місяців» (колективна робота)

Варіант №2. Створення книжки за відомим літературним твором, ураховуючи всі її складові — обкладинку, форзац, фронтиспис, титул, шмуцтитул, заставку, ілюстрації, кінцівку (робота в групах) Примітка. Кожен учасник групи створює одну зі складових майбутньої книги.

Варіант №3. Створення обкладинки до книжки за улюбленим літературним твором (індивідуальна робота)

6.      АКУТАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

·          Для чого книжковий блок поміщають в обкладинку?

·          Що таке заставка? Яку інформацію вона має містити?

·          Що таке титул, або титульний аркуші

7.      ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1.    Підбиття підсумків

2.    Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома ілюстрації до улюблених книжок, звернути увагу на прізвища художників-ілюстраторів; принести фломастери або гелеві (кулькові) ручки, альбоми, гуашеві або акварельні фарби.

3.    Завершення уроку

Цікаво знати. Шедеври світового мистецтва

Бенедетто ді Биндо (1380-1417)

Його ім’я в перше появиться в сієнських документах в 1409 році. В яких повідомляється про виплату Бенедетто ді Биндо грошей за роботу в сієнському Домському соборі. Там в 1411–1412 роках Бенедетто ді Біндо спільно з групою художників створив фрески в трьох капелах сакристія.

В 1415-1416 роках Беденетто працював в церкві Сан Доменіков в Перудже, де написал фрески в капеллі святих Катерини і Петра Мученика.

Творчість Бенедетто ді Біндо протікала в руслі призначеному Сімоні Мартіні. Спеціалісти вважають, що він був учнем Паоло ді Джованни Феї. В ранніх його творах відчувається наслідування  Тадео Ди Бартоло йому приписується фреска «Вознесіння Марії» в церкві Сан Ніколо дель Карміне в сієні, а також декілька станкових творів, які зберігаються в різних музеях.

24-25 ГРУДНЯ РІЗДВО БОЖИЧА КОЛЯДИ. СВЯТВЕЧІР

На Святий вечір уся родина і уся худоба мусять бути вдома, бо хто не буде — блукатиме цілий рік. До приходу Сонця-Коляди господарю треба встигнути в час сонячного сходу відчинити брами в клуні, сінешні двері, повідчиняти хліви, комори, стайні, обори та ворота на дорогу.

Разом з Колядою сходять по сонячному промінні на землю Бог урожаю Спас та Бог господарства Велес. Цієї чарівної пори прийдуть до хати й перебуватимуть у снопі-Дідуху аж до Щедрого вечора добрі духи-душі Дідів-Прадідів, опікуни нив та родин, тому на Святу вечерю і для них ставлять порожні миски так кладуть до них ложки. Те ж роблять для відсутніх живих. Усіх їх вітають люди, тварини, рослини, поля і ріки, ліси і гори — вся земля! Та особливо люди чекають на прихід Бога Коляди, провісника долі на весь наступний рік. Це він, Коляда-Сонце, мусить освітити й освятити усе господарство, увесь двір, усю землю.

У час "сходу" господиня повинна встигнути вийняти в печі узвар та кутю й поставити на лавки. Тоді ж виймає з печі книші, книшики, калачі та пісні пиріжки.

Кличем до початку Святої вечері є перша вечірня Зоря. Хто першим у родині побачить Різдвяну зірку, той буде щасливим цілий рік. Натхнені зоряним благословенням, усі вже викупані, причепурені, готові до врочистої події. У хаті чисто прибрано й помито, стіл святково застелений. На столі укладено тонкий шар сіна. Поверх першої скатертини, що для добрих духів, господиня стелить другу — для людей. У чотирьох кутках столу під скатертину господиня обов'язково кладе часник, промовляючи замовляння для очищення оселі.

Господар з господинею запрошують до господи найповажніших гостей:

"Пресвятеє Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні, йдіть до нас на Святу Вечерю — кутю їсти!"

Перший гостенько — ясне Соненько

Другий гостенько — ясний Місяченько,

Третій гостенько — дрібний Дощенько —

Сам милий Господь Бог.

Небесній тріаді господар облаштовує найпочесніше місце в хаті — покуття. Сонце завжди приходить в ризах, повних світла й тепла. Місяць опікується закоханими, тому дівчата звертаються до нього за допомогою, коли хочуть принадити до себе хлопців. Закликають до столу і нищівні сили. Мороза кличуть у вікно:

"Морозе, іди до нас вечерять, та не морозь ні телят, ні ягнят, ні гусей, ні курей". Швидко повечерявши, зараз хапають макогін, б'ють ним у святий стіл у своїй або сусідній хаті і проганяють Мороза:

"Іди, Морозе, на своє місце, щоб не був ти тут, повечерявши".

Господар кличе у двері чи вікно й інших гостей:

"Буйний вітре, палаючі Промені, люта Буре, лихе й зле — йдіть кутю їсти!"

Проказавши тричі, додає:

"Кличу вас! Не йдете, то не йдіть і на жито, пшеницю та всяку пашницю."

Поруч у кутку, ще до сходу сонця, ставлять і снопик жита — Дідух — та кладуть біля нього різні залізні речі, щоби захистити дім від злих сил. Ще з прадавніх часів зберігся звичай, коли господар ховався під час вечері за сніп і питався рідних:

— Чи бачите мене, діти?

Ті хором відповідали:

— Не бачимо!

На це господар відповідав:

— Дай Боже, щоб і другого року не видно було світу за стіжками, за копами та снопами!

У стайнях, оборах, хлівах, клуні, щоб ніяка нечисть не вступила у двір, до худобки та до людей, господар чаклував чарівним зіллям, сипав усюди в господарстві мак-видюк. Стелячи сіно чи солому, господар іржав конем, мукав коровою, бекав вівцею, щоб велася худоба, а в хаті на лавах затикав усі дірки — щоб так роти позатикало ворогам.

Біля снопа-Дідуха ставиться кутя. Кутя — їжа богів, їжа сонця праведного, святих та добрих душ покійників. Книші — теж хліб духів, хоча усе це споживається всіма: і богами, і духами, і людьми. Під час Святвечора п'ється вар, а зерно для куті береться зі снопа-Дідуха, щоб таким чином уся родина причастилася разом зі своїми предками. Біля снопа-Дідуха господиня кладе ще калач з дванадцятьма ріжками. Число дванадцять — божественне, тому на Святий вечір у печі розпалюють живий вогонь з дванадцяти полін, заготовлених дванадцять днів наперед. По всіх хатах цієї ночі горять свічки. Гасити свічку на Святий вечір не можна. Світильник на покуті освітлює дванадцять священних страв — жертовну трапезу на честь бога Коляди: кутю з медом, голубці, вареники, узвар, картоплю з товченим часником, ячмінну кашу, пироги з маком, варену кукурудзу та варені боби. Дванадцятиріжковий калач, як і дванадцять страв, — то все пам'ять про дванадцять священних ночей творіння Всесвіту; їх ставлять тому, що протягом року ясен-місяць оббігає землю дванадцять разів.

У день під Різдво постять, а тому на Святій вечері не повинно бути страв з животини. Єдине, що має бути на столі, — плоди та овочі, квіти і зерна, мед і питво, настояне на травах. У цей Святвечір усе живе повинно радіти златоликому новонародженому. Бог Коляда споглядає, щоб скрізь був повний порядок, бо це він разом з Богами урожаю і багатства піклується про ще більший урожай, а тому жодна худібка в цей вечір не повинна відчути бодай найменшої кривди. На Святвечір усю худібку господар повинен пригостити "святою вечерею" та благословити її хлібом. Опівночі на Різдво корови розмовляють між собою і скаржаться на господаря, якщо він зле їх доглядає. На честь породин сонця Коляди, Всебог поблагословив худобу раз на рік говорити, і почувши її скаргу, може покарати несумлінного.

Лише після всього цього, пильно причинивши двері, бо до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати, господиня накладає в миски страви. Після обов'язкової молитви до Богів і до світу Божого запрошуються на цю вечерю душі Дідів-Прадідів, і всі мовчки починають їсти святвечірні страви. На Святій вечері не можна ні розмовляти, ні вставати води напитися — інакше хотітиметься пити усі жнива. Після вечері діти починають колядувати, а мати дає їм за це гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки на честь Бога Коляди. Потім мати і батько виряджають дітей рознести трохи куті та інші дарунки до своїх родичів та близьких. Увечері приходять колядники й колядують надворі під вікнами, а в хаті бажають господарям щастя й здоров'я, "повні кошари й великі отари, телички й овечки, зеленого винця й красного молодця".

Світло, яке щороку врочисто дарує людям Коляда-Сонце, — то життєтворяща, всеперемагаюча могутня велич Бога, що й досі кличе з найвіддаленіших часів на Святу Вечерю, де двері для всіх відчинені, де столи для всіх прибрані, — вечеряти!

Джерело:

В.Войтович "Міфи та легенди давньої України"

yazichniku.ru

5 клас № 12 РИСУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ФОРМИ, ПОДІБНИХ ДО КУЛІ, ТА СКЛАДНОЇ ФОРМИ

5 клас

№ 12

РИСУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ФОРМИ, ПОДІБНИХ ДО КУЛІ, ТА СКЛАДНОЇ ФОРМИ

Мета: ознайомити учнів з правилами зображення кулі, циліндра та предметів кулеподібної, циліндричної та складної форми з урахуванням перспективних скорочень

Оснащення: будь-які графічні матеріали – принести олівці, аркуші паперу; репродукції творів графіки та живопису (на вибір учителя)

Тип уроку: комбінований урок

ХІД УРОКУ

1.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

2.      АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   3 якою наукою ви познайомилися на попередньому уроці?

•   Що таке перспектива? лінія горизонту?

• Предмети якої форми ви рисували на попередньому уроці? Предмети яких форм, окрім прямокутних, оточують нас у повсякденному житті?

3.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

У житті нас оточують предмети не тільки прямокутної, а й інших форм — циліндричної, кулеподібної, складної. Для того щоб зобразити такі предмети, необхідно бути дуже уважним та знати правила зображення таких предметів.

4.      ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Куля та циліндр належать до тіл обертання. Для того щоб правильно зобразити предмети циліндричної форми, необхідно знати правила зміни форми кола залежно від його розташування щодо лінії горизонту (вище, нижче, на лінії горизонту). Запам'ятайте: чим далі знаходитиметься коло від лінії горизонту, тим більше воно буде «розкрито» для спостерігача, а на лінії горизонту коло перетворюється на пряму лінію.

Навчальна вправа

Учитель. Зобразіть зміни кола залежно від його розташування щодо лінії горизонту. Для цього візьміть аркуш паперу, проведіть лінію горизонту, побудуйте зміни кола у перспективному скороченні. Виконання цієї вправи стане в пригоді для майбутньої роботи, коли ви зображуватимете циліндр.

Фізкультхвилинка

5.      ІНСТРУКТАЖ

Послідовність зображення циліндра

•   Передусім необхідно визначити розташування циліндра щодо лінії горизонту.

•   Визначити розміри циліндра та його пропорції (висоту та ширину).

•   Визначити вісь симетрії (циліндр має симетричну форму).

•   Перпендикулярно до осі симетрії необхідно побудувати вісі верхнього та нижнього овалів.

•   Відповідно до побудованих осей будуються верхній та нижній овали (пам'ятайте, що вони розташовані на різних відстанях від лінії горизонту).

•   Останнім етапом є світлотіньове моделювання форми.

Фізкультхвилинка

Учитель. А тепер навчимося правильно рисувати кулю, поверхню якої побудовано обертанням кола довкола осі. Куля має абсолютно симетричну форму (усі точки, що лежать на поверхні кулі, знаходяться на однаковій відстані від центра). Конструктивна будова кулі у перспективі не є складною, адже з усіх точок зору ми бачимо її контур у вигляді кола. Значно складніше виявити форму кулі засобами світлотіні.

Аналогічно будується будь-яка складна форма, але спочатку її необхідно розділити на прості форми. Кожна проста форма, яка є частиною складної, будується відповідно до законів лінійної перспективи. Необхідно постійно перевіряти пропорції кожної частини, порівнюючи їх одна з одною та з предметом узагалі.

6.      САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Рисування предметів циліндричної, кулеподібної та складної форми

7.      АКУТАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

·         Як змінюється коло залежно від відстані до лінії горизонту?

·         Як правильно побудувати циліндр?

·         Як правильно побудувати предмети складної форми?

8.      ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1.    Підбиття підсумків

2.    Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома, як оформлені улюблені книжки; принести альбоми, гуашеві або акварельні фарби, олівці, гумки.

3.    Завершення уроку

 ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Цікаво знати. Шедеври світового мистецтва

 Берлінгьеро Берлінгьері (?-1236)

На хресті  із Луккі, який зберігається сьогодні в музеї Вілла Гвиніджі, автор залишив напис «BERLINGERIUS ME PINXIT», тобто «Берлингериус меня написал».

Ім’я Берлінгьеро ді Міланезе, (Берлінгьеро-Міланець), було знайдено в документах, в записах 1228 року. В них повідомляється, Берлінгьеро з своїми синами Бонавентурой та Бароне, а також з іншими жителями Луккі з уклали мир з Пізанцями, притому ім’я Берлінгьеро написано «Berlingerius di Melanese il Maius», тобто написано «Berlingerius di Melanese il Maius», тобто «Берлінгьеро з Мілана в старший». В дослідників не було іншого вибору, крім як звести ці імена в одне ціле, тим більше що Бонавентруа та Бароне, сини Берлінгьеро, також були художниками, і про це збереглися свідчення.

Оскільки в середньовічній  Італії панувала патронімія, тобто, ім’я батька ставало прізвищем його дітей, то сини Берлінгьеро носили прізвище Берлінгьери, але прізвище самого Берлінгьеро нам середньовічні джерела не донесли. Можливо, що сім’я ді Миланезі веде своє походження  з Вольтери, так як в архівних документах цього міста був знайдений запис. В якій фігурує ім’я  Берлінгьеро.

Берлінгьеро ді Міланезе був засновником не тільки першої відомої а Тоскані художньої майстерні , але і відомий династії художників. Його сини Бонавентура, Бароне та Марко, працювали в майстерні батька. В архівних документах є свідчення, що Бароне в 1243 р. написав ікону для архидиакона Лукки, в 1256 р. розписав хрест для парафіяльної церкви Казабасчьяне, під Луккою. А в 1282 р. написав «Крест», «Мадонну» та «Св. Андрія» для церкви Сан Андреа в Луцці.

Діяльність майстерні Берлінгьеро не обмежувалася Луккою, із документів відомі замовлення  із Фучеккіо та Пешии, Ареццо і також болонії. Це означає, що майстерня користувалася популярністю та успіхом.

 Берлінгьеро ді Міланезе. "Хрест" Нац. музей Вілла Гвініджі. Сьогодні існують три підписані Берлінгьеро твори: «Хрест» в Нац. музеї Вілла Гвініджі; «Хрест» («Хрест з Фучеккьо») в музеї Сан Маттео, Піза; і залишок розписного хреста, що зберігається в приватній колекції. Решта робіт приписуються йому дослідниками за аналогією в це «Триптих» (Музей мистецтва, Клівленд); «Мадонна з немовлям» (Рейлі, Музей мистецтва Північної Кароліни); «Мадонна з немовлям» (або «Мадонна Стросса», Нью-Йорк, музей Метрополітен); фрагмент розписного хреста (Авіньйон, музей Пті Пале); фрагмент хреста (Ріо де Жанейро, Національний музей) і «Мадонна з немовлям» (Піза, Домський собор).

в творах Берлінгьеро відчувається переважно візантійський вплив. Але замітні його спроби дотримання візантійським зразкам, але вносить дещо своє.  Наприклад, в триптисііз Клівленда, іконографія яка заснована на візантійському прототипі «Богоматір Глікофілуса», видно бажання оживити, олюднити  фігурку Христа-немовляти. На «Хресті з Фучеккіо» не дивлячись на то, що цей хрест різновидність «Христа торжествуючий», образ Христа вже спотворений маскою мук, ніби напорозі майбутнє творіння Джунта Пізано.