5 клас Урок №17 ВИДИ ЖИВОПИСУ

5 клас

Урок №17

                        ВИДИ ЖИВОПИСУ

Мета:

·         навчальна: ознайомити учнів з видами живопису, їх відмінностями, творами видатних живописців;

·         розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів живопису, визначати види живопису та аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак;

·         виховна: виховувати зацікавленість творами живопису, повагу до художників та їхньої праці.

Оснащення: сира картопля, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, прості олівці, гумки, аркуші паперу (альбоми), ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; репродукції живописних творів (С. Васильківський «Весна в Україні», 0.  Кипренський «Портрет А. К. Швальбе», А. Рубльов «Ангел» (фреска Успенського собору у Владимирі), В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві), мозаїка «Оранта» (головний вівтар собору Софії Київської), вітраж «Богородиця з прекрасного скла» (кафедральний собор Богоматері у Шартрі), Ж. Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)»).

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•   Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

•   Чим відрізняються твори графічного мистецтва від живопису?

•   Які живописні матеріали вам відомі? Якими з них ви вже працювали?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель.

Живопис — вид мистецтва, який здатний відтворити видиму реальність за допомогою кольору на двовимірній поверхні. Це зображення створено завдяки використанню художником законів перспективи, лінії, кольору, світлотіні. Психологи уподібнюють вплив живопису на людину до впливу музики. Світ живопису багатий та різноманітний. Це скарби, що людство накопичувало тисячоліттями. Не можна сказати, що художник змальовує життя таким, яким воно є. За допомогою фарб він передає свої думки, почуття, естетичні ідеали своєї епохи.

Твори живопису можуть бути станковими, монументальними, декоративними та мініатюрними. (Запис до словничків.)

Розберімося, чим же різняться ці види живопису.

Станковий живопис (від слова станок — мольберт, на який ставлять основу — картон, дошку, полотно для малювання картин) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архітектурним ансамблем. Твори станкового живопису розраховані на сприйняття з близької відстані. їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. (Учитель розповідає про станковий живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Монументальний живопис — це живопис на архітектурних спорудах та інших стаціонарних основах. Йому властивий суспільно-значущий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії та ін. В ансамблі монументальний живопис виконує також декоративну роль. (Учитель розповідає про монументальний живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Одним із найстаріших видів монументального живопису є стінний розпис. Сьогодні стіни та вікна будівель також прикрашають монументальним живописом. (Учитель розповідає про фрески, мозаїки, вітражі.)

Декоративний живопис — це частина архітектурного ансамблю чи творів декоративно-прикладного мистецтва (орнаментальні розмальовки та композиції, що не мають самостійного значення: панно, орнаменти, що підкреслюють функції предмета або оточують великі настінні сцени). (Учитель розповідає про декоративний живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Мініатюра (живопис) — невеличкий за обсягом твір у рукописах, книгах, на полотні та ін. (Учитель розповідає про живописну мініатюру, її особливості та найвидатніші твори.)

Фізкультхвилинка

5. ІНСТРУКТАЖ

Учитель.

Сьогодні ви працюватимете у незвичайній техніці: створюватимете імітацію мозаїчного панно.

Варіант № 1. Працюватимемо у техніці відбитка. Для цього необхідно зробити штамп (кілька штампів різного розміру та форми) з розрізаної картоплини. Пам'ятайте про техніку безпеки під час роботи з ножем! На альбомному аркуші олівцем намітьте зображення майбутньої роботи. Умочуючи штампи у розведену фарбу, створіть власне панно на аркуші паперу.

Варіант № 2. Працюватимемо у техніці пуантилізму. (Учитель розповідає про особливості створення роботи в техніці пуантилізму.) Отже, сьогодні ми створюватимемо панно кольоровими точками. (Аналізування роботи Жоржа Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)».)

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Створення імітації мозаїчного панно

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

·         Які види живопису вам запам'яталися?

·         Чи доводилося вам зустрічати приклади монументального живопису? Розкажіть про свої враження.

8. ЗАВЕРШЕННЯ УРОКУ. 

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома, які кольори переважають у ваших домівках; запитати у рідних про їх кольорові вподобання; принести гуашеві або акварельні фарби, прості олівці, гумки, пензлі, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.

ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві)

В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві)

В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві)

В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві)

А. Рубльов «Ангел» (фреска Успенського собору у Владимирі)

0.  Кипренський «Портрет А. К. Швальбе»,

Ж. Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)» деталі

Ж. Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)»

вітраж «Богородиця з прекрасного скла» (кафедральний собор Богоматері у Шартрі)

С. Васильківський «Весна в Україні»

мозаїка «Оранта» (головний вівтар собору Софії Київської) 

мозаїка «Оранта» (головний вівтар собору Софії Київської)

Цікаво знати. Шедеври світового мистецтва

Нікколо ді Бонаккорсо

Нікколо ді Бонаккорсо (працював 1356-1388)

Нікколо ді Бонаккорсо, або Нікколо ді Буонакорсі (італ. Niccolo di Buonaccorso, згідно з документами працював в Сієні 1372-1388 роках, за іншими свідченнями з 1348 по 1388) - італійський художник, сієнські школа.

Про Нікколо ді Бонаккорсо збереглося дуже мало відомостей. Відомо що він народився в Прато і працював у сієнської манері, провідною свій початок від Дуччо.

Рання творчість художника покрита таємницею. У 1370е роки його ім'я кілька разів згадується в сієнських архівних документах. Існує всього два підписаних Нікколо твори, одне з яких - «Заручини Марії» (1380) зберігається в лондонській Національній галереї, інше - «Мадонна з немовлям» - центральна панель колись великого поліптіха, написаного Нікколо ді Бонаккорсо для церкви Санта Мергеріта в Костальпіно , на старовинній рамі якого зберігся напис «NICHOLAUS BONACHURSI ME PINXIT A.DNI 1387» (Нікколо Бонаккорсі написав мене в 1387). Нині це твір, створений художником всього за рік до своєї смерті, зберігається в Сан Дієго, в галереї Тімкен.

Незважаючи на убогість відомостей, у дослідників не викликає сумніву, що мистецтво Нікколо ді Бонаккорсо зазнало деякий вплив Амброджо Лоренцетті. Принаймні це випливає з відомих сьогодні його творів.

До наших днів дійшло зовсім небагато його великих робіт, і всі вони являють собою окремі частини більш складних композицій, розібраних, і розійшлися по різних колекціях: «Мадонна з немовлям на троні зі святими» (Берлін, Державні музеї), «Введення Марії в храм »(Флоренція, Галерея Уффіцці),« Заручини Марії »(Лондон, Національна галерея),« Мадонна з немовлям на троні в оточенні св. єпископа, св. Іоанна Хрестителя і чотирьох ангелів »(Бостон, Музей образотворчих мистецтв), яка є центральною частиною колишнього триптиха. В Перуджі, в Національній галереї Умбрії зберігається написана ним сцена «Розп'яття» (1370-1380гг) з Марією, Іваном Богословом, ангелами, і кардиналом, схиливши коліна біля підніжжя хреста. Серед невеликих творів майстра можна згадати два триптиха, один більш ранній (1370-75 рр.) «Мадонна Смирення зі св. Катериною, св. Христофором, Благовіщенням і Розп'яттям »з музею Тімкен, Сан Дієго, інший« Мадонна смирення »(ок.1380 р) з галереї Шикман, Нью-Йорк.

«Заручини Марії» 

1380 

Лондон, Національна галерея.

«Мадонна з немовлям, Іоанном Хрестителем, святим архієпископом і ангелами»

 ок.1380 р 

Бостон, Музей образотворчих мистецтв.

Цікаво знати.

ВЕРСІЇ ПОХОДЖЕННЯ ТРАДИЦІЇ ЛІПЛЕННЯ СНІГОВИКА ТА СНІГОВОЇ БАБИ

Снігові баби здавна відомі на Русі. Джерела стверджують, що дитяча забавка споруджувати снігову бабу — явна спадщина тих часів, коли зі снігу ліпили ідола, який представляв Велику Мати Марену в її зимовій іпостасі. З нею ж пов'язують вираз «Матінка-Зима».

Існує повір'я, що в давнину чоловік-сніговик шанувався як дух зими. Також деякі джерела стверджують, що виліплений зі снігу образ Діда Мороза, вважався на Русі божеством легкого морозу.

Звідки до нас прийшла традиція споруджувати ці химерні снігові конструкції? Виявляється, цей процес тісно пов'язаний з міфологією. Слов'яни, в давнину, вірили в існування духів, які могли розганяти хмари, сніг і тумани. І представлені ці духи були у вигляді «небесних дів», які мешкали в повітрі. Можливо, саме тому давні слов'яни і ліпили снігових баб, щоб задобрити духів і минути сильні морози.

Можна припустити, що в "руки" сніговій бабі дається віник для того, щоб вона могла спокійно злітати в небо, коли їй заманеться. До речі, морквина у вигляді носа і залізне відро на голові сніговика аж ніяк не випадкові. Морквину вставляли, щоб умилостивити духів родючості, щоб наступний рік був урожайним, а відро на голові символізувало достаток у домі. У Румунії — країні, що славиться витівками нечистої сили, — до стандартних атрибутів сніговика часто додають намисто з головок часнику, щоб відлякати темних духів від оселі людини.

Коли ж стали ліпити зі снігу ідолів? З цього приводу в дослідників є припущення: В день зимового сонцестояння (21-22 грудня) сонцю потрібно допомогти набрати силу — тому селяни палили багаття, катали палаючі колеса, що символізують світило. А щоб зима була не дуже суворою, ліпили снігову бабу, яка зображала зиму і водили навколо неї хороводи.

У зв'язку з міфологічними переказами інших народів А.Н.Афанасьєва припускає, що сніговик — це створена людиною зі снігу небесна діва (Снігурка), яка впала мертвою на землю в результаті міфічного бою між Богами грому, блискавок, холоднечі, хмар. Навесні небесна діва танула та оживала, підносячись парою в небо, і знову могла приносити дощі на землю, які так були потрібні для рясного врожаю. Тому люди і ліпили сніговиків взимку, сподіваючись на хороший урожай до осені.

Іноді зустрічаються і такі цікаві версії походження сніговика. Її шанувальники впевнені, що в давнину по Русі натовпами бродили снігові люди (Чугайстри), і крали маленьких дітей. Щоб позбутися від цієї напасті, наші предки ліпили сніговиків, покликаних відігнати справжніх снігових людей, як влітку городнє опудало ганяє ворон.

Повір'я

- Вважалося небезпечним ліпити сніговиків в повний місяць. Ніби людині, що порушила цю заборону, зліплена невчасно снігова баба буде з'являтись щоночі в кошмарних снах і принесе одні невдачі.

- Якщо під час ліплення сніговика постійно повторювати своє найпотаємніше бажання, тоді, як тільки сніговик розтане, воно відразу здійсниться.

Джерело:

karishop.livejournal.com
moyi-sunduchok.ru
uk.wikipedia.org

Цікаво знати. Культурні та національні традиції.

ВИРІЗУВАНІ СОРОЧКИ. ПРОЗОРЕ БІЛЕ ШИТВО

Вирізування — техніка прозорого білого шитва, що творить геометричні орнаменти, які складаються із вирізаних (порожніх та заповнених заплутками) квадратиків. Характерна для Полтавщини, Сарненського району Рівненщини, Закарпаття. Вирізуванням традиційно вишивали на лляних та конопляних домотканих полотнах. Сучасні бавовняні тканини пристосовані до цієї техніки гірше, так як сильно осипаються. Нитки використовували доморобні вибілені або небілені, а також фарбовані природними барвниками (наприклад дубовою корою). На Зіньківщині та Гадяччині вирізування виконували синіми нитками.

Для виконання вирізування необхідні маленькі гострі ножиці. До початку XX століття українські селянки не мали в господарстві потрібної якості ножиць, тож для підрізання ниток користувались добре нагостреним ножем: набирали на голку потрібне число ниток і відрізали їх згори цим ножем.

Мотиви вишивки вирізуванням — східчасті геометричні фігури: ромби, трикутники, «восьмиріжки», свасті, східчасті паралелограми та ламані. Вирізувані елементи називали по кількості вирізаних квадратиків у фігурі. Так, вишивка з ромбами називалася вирізуванням по-одному, по-п'ятеро, по-тринадцятеро і так далі. Інші варіанти народних назв вирізуваних узорів походили від зорових асоціацій: «книшкове», «хрещове», «косе з клинцями», «орлове», «рогатеньке».

Вирізувані елементи могли бути розкидані по рукавам вишитих сорочок або ж їх компонували у стрічкові композиції і розміщували на уставках, під ними, а також на подолах жіночих і манішках чоловічих сорочок. Вирізування поєднувалось із лиштвою, хрестиком, ретязем в обвідках.

Побутує також вишивка, візуально схожа на вирізування, де ниток не обрізають. Натомість внутрішній контур виконують так само, як зовнішній — «качалочкою» з хрестиками, а квадратики, які мали бути вирізані, заповнюють ниткою чорної барви у техніках хрестик, лиштва або штапівка. Така вишивка називається «сліпим вирізуванням» або «обманкою». Сліпе вирізування вишивали на своєму одязі старші жінки з Полтавщини. Зустрічається воно також і на Вінниччині.

Станом на кінець ХІХ — початок ХХ століть вирізування широко застосовувалось по всій території Полтавської губернії. Ця техніка разом із лиштвою, зерновим виводом, виколюванням і мережками творила традиційне полтавське шиття біллю. Біль — ручнопрядена нитка, вибілена в домашніх умовах краще, ніж полотно. Її сукали з двох тоненьких плоскінних ниточок і білили під час Петрівки. Для традиційних вишивок білим по білому використовували таку нитку, а також фарбовану природними барвниками і небілену. На Гадяччині та Зінківщині характерні полтавські орнаменти білої вишивки виконували темно-синьою та коричневою ниткою.

Полтавському вишиттю були властиві геометричні та геометризовані рослинні орнаменти. Останні — то скомпоновані із геометричних елементів, виконаних лічильними техніками, стилізовані рослинні композиції з характерними назвами: «сосонки», «калина», «гарбузовелистя», «порічки», «шовковиця», «барвінок», «терен», «дубове листя», «хміль», «овес», «дубок», «берізка», «ягідки», «рожі», «колоски», «гречечка», «виноград», «сокирики», «огірочки», «гілки», «ламане дерево», «орішина», «полуничник».

Вишивкою біллю загалом і вирізуванням зокрема на Полтавщині оздоблювали жіночі та чоловічі сорочки, а також вишивали рушники. У вишивці жіночих сорочок найпишніше декорували рукави. Горизонтальні «ламані гілки» та інші стрічкові візерунки, де вирізувані елементи разом з вишивками лиштвою, верхоплутом, зерновим виводом та курячим бродом були скомпоновані у чіткі геометричні композиції, розміщували на уставках та деколи на підполиччі. Усю ж площину рукава святкової полтавської сорочки заповнювала вишивка, розташована одним із трьох варіантів: трьома вертикальними «ламаними деревами», горизонтальними «ламаними гілками» або рівномірною сіткою елементів по всій площині.

На Рівненщині, у Сарненському та Володимирецькому районах, вирізуванням вишивали дещо відмінно, ніж на Полтавщині. Тут не вишивали хрестиків у кутах качалочки-периметра, а обходили їх стібками по колу (на зразок виколювання). Тому геометричні мотиви рівненського вирізування — «ризі» — мають заокруглені кути.

Такою технікою тут вишивали сорочки, фартухи, намітки. У «заризаних» сорочках Рівненщини вишивка розташовується горизонтальними смугами на уставках та широкою смугою вздовж рукавів від полика до манжета. Поряд з вирізуванням у орнаментуванні сорочок застосовують пряму гладь («настиланнє»), хрестик, верхоплут, зерновий вивід, курячий брід. Вишивка може бути або виключно білою, або мати червоні, сині або чорні вкраплення. Орнамент, що простягається вздовж рукава, зазвичай композиційно поділений на ромби. Це реалізується завдяки скісним смугам зерновим виводом, курячим бродом, хрестиком або гладдю. Такий поділ може відбуватись в рамках однієї широкої орнаментальної смуги, що викінчена обабіч покрайницями, які в свою чергу побудовані з трикутників розміром майже в половину ширини основної смуги. Трикутники, як правило, у вершині мають невеликі викінчення, в основі яких лежить прямий хрест. Іншим варіантом декорування рукава є взір, де ромби (по 2-3 у ряд) щільно заповнюють центральну частину рукава. Усі вони можуть мати ідентичне заповнення, або ж крайні — відмінне. Вершини крайніх ромбів також мають невеликі викінчення. У обидвох випадках композиційного вирішення структурні ромби заповнюються вишивкою переліченими вище техніками мотивами ромб, хрест, косий хрест, восьмикутна зірка, тощо.

Окрім жіночих сорочок, у Сарненському районі «риззю переризували» також забори («хвости») та чола наміток. Два чола, що при вив'язуванні опинялись навколо обличчя, декорували вузькими смугами вишивки. На кінцях — заборах — вишиті взори були ширші. Проте, іноді вони займали лише третину ширини намітки, бо саме такий об'єм вишиття відкривався сторонньому оку після ретельного згортання намітки перед вбиранням. У вишивці наміток білі узори риззю могли поєднуватись разом з іншими традиційними вишивками цього регіону: намітка могла мати біле чоло риззю і кінці, вишиті широкими червоними смугами заволікання, або білі забори і чола, вишиті червоним заволіканням чи червоно-синім верхоплутом або настиланнєм.

На фартухах вишивка розташовувалась по подолу, приблизно на ширину п'яді, ніколи не досягала вище колін. Структура вирізуваного орнаменту була подібна до широкої поздовжньої смуги на рукавах жіночих сорочок, проте у верхній частині покрайниця могла бути вигадливішою.

Вишивки вирізуванням (і біле шитво загалом) побутували у Баранівському районі Житомирської області (села Суємці, Смолдирів, Радулин, Дубрівка, …). Тут деколи вирізування виконували зовсім без заплуток. В цьому випадку воно могло мати по двоє вирізаних клітинок впоперек на противагу звичайному варіанту по троє.

Вирізуванням на Житомирщині вишивали жіночі сорочки, які мали тут яскраво виражені локальні ознаки. Вишивкою оздоблювали уставки та рукава, манжети, комір та доволі широку, як для жіночих сорочок, пазуху. На комірі та манжетах використовували переважно непрозорі шви. На решті ж деталей поруч із вирізуванням були присутні пряма гладь, виколювання петельним швом, верхоплут. Рукав біля уставки збирали характерними призбирками. Вишивали вибіленими нитками на характерному для регіону сірому лляному полотні; це надавало вишивці додаткового акценту. Замальовки взорів вирізуванням із Житомирщини були опубліковані Оленою Пчілкою у її праці «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки»

У селах Крижопільського району поруч з архаїчними та традиційними для регіону вишиванками низзю побутували жіночі сорочки того ж безуставкового крою, але з поліхромним вишивками (що включали вирізування) на полику. Такі вишивки містили вузеньку покрайницю згори, основний узор між двох смуг шабаку або набирування та мотиви-«медальйони» або спіралі стебловим швом під ним. Техніки, що застосовувались — вирізування, лиштва, штапівка, курячий брід, набирування. Вирізування робили сірим або поліхромним; воно могло не мати заплуток; тоді у поліхромному варіанті воно було ідентичне рос. цветной перевити. Поширеним було також і «сліпе» вирізування.

Вишивки, описані вище, називали у Шарапанівці «з бинди».

Циркою на Буковині називають особливий вид ажурної вишивки. За технікою виконання буковинська цирка подібна до вирізування, проте за філософією побудови узору — протилежна йому. При вишиванні циркою вирізують не орнаментальні мотиви, а тло між ними, тоді як власне мотиви заповнюють косою гладдю, «колодочками» або іншими непрозорими техніками. Першим етапом у вишиванні циркою є обробка контурів усіх мотивів та периметра вишивки швом «качалочка». (Периметр також часто оздоблюють зубцями прямої гладі.) Далі орнаментальні мотиви заповнюють непрозорими техніками: прямою або косою гладдю, хрестиком, тощо. Після чого ззовні мотивів підрізують нитки піткання і основи через чисницю. Утворену сітку обкручують аналогічно вирізуванню, щоб на перетині основи і піткання з вивороту утворювались хрестики.Циркою, виконаною шовковими нитками, на Буковині оздоблюють по низу рукави у сорочках, вишитих бісером. Побутували також «цирковані» сорочки — повністю оздоблені даною технікою.

Джерело:

uk.wikipedia.org

Дяків-Оніл Т. Українські стіби. — Філадельфія, 1984. — С. 97-101.

Кара-Васильєва Т., Заволокіна А. Українська народна вишивка. — К.: Либідь, 1996. — С. 14-15. — ISBN 5-325-00539-1.

Кулинич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. — Львів, 2007. — ISBN 978-966-02-4282-1.

Сусак К., Стеф'юк Н. Українське народне вишивання. — К.: Науковий світ, 2006. — С. 91-92. — ISBN 966-675-416-9.

Цибульова Г., Гаврилова Г. Ручне вишивання. — К.: Техніка, 1982. — С. 25-26.

Духовно-просвітницький, язичницький ресурс «Автентична Україна»

5 клас Урок №16 ПРИКЛАДНА (УЖИТКОВА) ГРАФІКА

5 клас

Урок №16

                        ПРИКЛАДНА (УЖИТКОВА) ГРАФІКА

Мета:

• навчальна: ознайомити учнів з прикладною (ужитковою) графікою, її видами, значенням прикладної графіки у житті кожної людини; навчити створювати вироби прикладної графіки (листівки, екслібриси, етикетки);

• розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням графічних творів, аналізувати їх; формувати смак, естетичні почуття;

• виховна: виховувати зацікавленість графічними творами, охайність під час роботи.

Оснащення: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки; зразки творів прикладної графіки (листівки, екслібриси, етикетки, марки та ін.), репродукції творів графіків та живописців.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•   Що таке графіка? З якими видами графіки ви вже познайомилися?

•   Чи приємно вам отримувати святкові листівки? Чи робили ви їх коли-небудь власноруч? А чи відомо вам, коли з'явилися перші листівки?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Прикладна (ужиткова) графіка сформувалася в другій половині XIX століття. Існують різні види прикладної графіки, які мають різне призначення: інформативне (каталоги, цінники, телефонні та адресні довідники, розклад транспортних маршрутів); маніпулятивне (значки, квитки, формуляри); промислове (етикетки, конверти); видавниче (ноти, карти, репродукції художніх творів, проспекти). До графіки також належать плакати, ілюстрації у книгах і журналах, екслібриси (тобто позначки власників книг, розміщені на внутрішньому боці обкладинок). (Запис до словничків.)

Розглянемо деякі види прикладної графіки докладніше.

Найоригінальніші твори прикладної графіки — поштові марки й екслібриси. Поштова марка — цінний папір, що підтверджує сплату поштового відправлення. (Запис до словничків.) Ви знаєте, що поштові марки використовують шляхом наклеювання на предмет поштового пересилання та наступного погашення поштовим штемпелем. Перша марка в історії прикладної графіки відома під назвою «чорний пенні». Цим ім'ям марка завдячує тому, що надруковано її було чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. На ній було зображено тодішню королеву Великої Британії — Вікторію. Зубців на марці, як і назви країни, що її випустила, не було.

В Україні поштові марки вперше з'явилися 1918 року. Творцями сюжетів цих поштових мініатюр були видатні графіки — Георгій Іванович Нарбут і Антін Хомич Середа. Після цього понад 70 років Україна жила без своїх марок, хоча ще 1947 року УРСР увійшла до Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1992 року в Україні почали друкувати власні марки незалежної держави.

Дуже своєрідним жанром прикладної графіки є мистецтво книжкового знаку. Книжковий знак (екслібрис; лат. ex libris — з книг) — книжковий знак; графічний твір малого розміру, який віддрукований у вигляді ярличка та наклеюють на внутрішній бік палітурки книги. Такий знак повідомляє, якій бібліотеці чи особі належить ця книга. (Запис до словничків.) Часто зображення на книжковому знаку відображає професію та смаки власника книги або свідчить про характер, спрямованість бібліотеки та має напис «Exlibris», прізвище або ініціали власника, а іноді навіть стислі афористичні вислови. Для екслібрисів також використовували родинний герб та гасло рідною мовою або латиною. Стиль екслібриса з часом змінився: тепер на них можна зустріти найрізноманітніші зображення — драконів та янголів, тварин та людей, музичні інструменти та зброю, окремі квіти та пейзажі та ін.

Чільне місце поміж різновидів прикладної графіки посідають художнє оформлення пакування та створення етикеток для різних товарів (етикетки для парфумів, вин і напоїв, оформлення коробок для кондитерських виробів, тютюну та цигарок, взуття та головних уборів, створення обгорток для цукерок і багато іншого). Неодмінними вимогами до цього виду прикладної графіки є простота і витонченість, відповідність прикраси формі упаковки і призначенню товарів, застосування сучасних матеріалів.

Поштова листівка (поштівка листівка, поштова картка) — відкритий лист на цупкому прямокутному аркуші паперу, що містить зазвичай адресу, поштову марку та зображення з одного боку і текст повідомлення — з другого. (Запис до словничків.) Дата появи першої листівки донині невідома. Так, за однією з версій, перша різдвяна листівка з'явилася в Англії 1794 року. Такий собі художник Добсон у вигляді привітання зі святом відправив своєму другові картинку із зображенням родини навколо ялинки. Другові це сподобалося, і наступного року Добсон виготовив з десяток подібних карток і розіслав їх усім своїм знайомим. А ще за кілька років знайшовся підприємець, який мальовані вітальні картки почав продавати. За іншою версією, уперше різдвяні листівки з'явилися 1841 року у вітрині книжкового магазину в Шотландії. Цікаво, що сьогодні різдвяні та новорічні листівки користуються найбільшою популярністю з-поміж усіх поштових карток. Але існують листівки і до інших свят. Ви всі бачили святкові листівки і не могли не зауважити, що окрім зображення листівки прикрашені й написами — шрифтовими композиціями. Шрифт має відповідати зображенню та кольоровому рішенню листівки.

Фізкультхвилинка

Учні виконують рухи за текстом вірша.

Ми пішли гуртом на луки. 

Підняли до сонця руки. 

Потягнулися, присіли. 

Підвелись, потупотіли.

Так травичка проростає, 

Так пташина прилітає. 

Так струмочок пробігає, 

А так квітка розквітає.

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 1. Створення вітальної листівки до свята

Варіант № 2. Створення екслібрису для власної бібліотеки

Варіант № 3. Створення етикетки для товарів власної фірми-виробника (спорттовари, товари для дітей, кондитерські вироби та ін.)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

3 якими видами прикладної графіки ви познайомилися сьогодні на уроці?

♦  Які твори належать до прикладної графіки?

♦  Які зображення ви обрали б для створення власного екслібрису?

♦ Які емоції викличе власноруч створена листівка у людини, якій вона призначена?

7. ЗАВЕРШЕННЯ УРОКУ. 

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести сиру картоплину, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, прості олівці, гумки, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.

ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

ЕКСКЛИБРИС

ЕТИКЕТКИ

ЛИСТІВКИ

МАРКИ